Медичне страхування як форма соціального захисту інтересів населення

 

Україні бракує ефективної системи охорони здоров‘я. Крім того добровільне (надалі приватне) медичне страхування залишається нерозвиненим. Протягом багатьох років дискусії точаться навколо питання запровадження загальнообов’язкового медичного страхування як частини соціальних нарахувань на заробітну плату. Такий підхід знаходить підтримку як з боку Міністерства охорони здоров‘я, так і з боку Ліги страхових організацій. Хоча їх концепції відрізняються одна від одної, обидві інституції підтримують намагання запровадити загальнообов’язкове медичне страхування протягом наступних двох років.

Однак, запровадження загальнообов’язкового медичного страхування призведе до подальшого зростання вже і так високого рівня нарахувань на заробітну плату в Україні, що ще більше штовхатиме виплату заробітної плати в тінь. Загальнообов’язкове медичне страхування, внесок на яке буде нараховуватися на заробітну плату, не бере до уваги старіння українського населення та скорочення бази для нарахування відповідних внесків.

 

 

Медичне страхування – вид страхування, при якому його об'єктом є витрати, зв'язані з наданням медичної допомоги і відновленням здоров'я.

У широкому змісті це нова форма економічних відносин у сфері охорони здоров'я, що забезпечує відновлення здоров'я населення в умовах ринкових відносин.

Медичне страхування є також формою соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я.

Ціль медичного страхування – гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених засобів і фінансувати профілактичні заходи.

Об'єктом медичного страхування є страховий ризик, зв'язаний з витратами на надання медичної допомоги при виникненні страхового випадку. При цьому страховий ризик – це передбачувана подія, а страховий випадок – подія, що виникла, передбаченими страховими випадками. Є включені в страхову програму конкретні захворювання, травми, каліцтва й особливі стани (вагітність, післяпологовий період і т. д.). Перелік страхових випадків, що підлягають оплаті з засобів страхових фондів, складає страхову програму.

До суб'єктів медичного страхування відносяться владні структури, окремі юридичні і фізичні особи, взаємодіючі в системі медичного страхування.

Умовно виділяють прямі і непрямі суб'єкти медичного страхування.

До групи прямих відносяться суб'єкти, що безпосередньо беруть участь в організації і проведенні медичного страхування.

Як прямих суб'єктів медичного страхування виступають: громадянин, страхувальник, страхова медична організація, медична установа. До групи прямих суб'єктів медичного страхування також можна віднести фонди обов'язкового медичного страхування.

Громадянин – застрахована фізична особа. Громадяни України мають у системі медичного страхування право на:

•обов'язкове і добровільне медичне страхування;

•вибір медичної страхової організації;

•вибір медичної установи і лікаря відповідно до договорів обов'язкового і добровільного медичного страхування;

•одержання медичної допомоги на всій території Російської федерації, у тому числі за межами постійного місця проживання;

•одержання медичних послуг, що відповідають по обсязі і якості умовам договору, незалежно від розміру фактично виплаченого страхового внеску;

•пред'явлення позову страхувальнику, страхової медичної організації, медичній установі, у тому числі на матеріальне відшкодування заподіяного з їхньої вини збитку, незалежно від того, передбачене це чи ні в договорі медичного страхування;

•зворотність частини страхових внесків при добровільному медичному страхуванні, якщо це визначено умовами договору.

Страхувальник – фізична чи юридична особа, що уклала договір страхування зі страхувальником. Страхувальниками при добровільному медичному страхуванні виступають окремі громадяни чи підприємства, що представляють інтереси громадян. Страхувальниками при обов'язковому медичному страхуванні є: для працюючого населення – підприємства, установи, організації, обличчя, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю й обличчя вільних професій, а для непрацюючого населення органи виконавчої влади різних рівнів (Ради Міністрів Республік у складі РФ, органи державного керування країв, областей, автономних утворень, місцева адміністрація).

Страхувальник має право на:

•участь у всіх виду медичного страхування (обов'язкове і добровільне, у т. ч. колективне, індивідуальне) ;

•вільний вибір страхової організації;

•здійснення контролю за виконанням умов договору медичного страхування;

•зворотність частини страхових внесків від страхової медичної організації при добровільному медичному страхуванні відповідно до умов договору.

Підприємство-страхувальник, крім цього має право на:

•зменшення розміру страхових внесків при стабільному рівні захворюваності працівників: чи підприємства його зниженні протягом трьох років;

•залучення засобів із прибутку (доходу) підприємства на добровільне медичне страхування своїх працівників. Страхувальник зобов'язаний:

•укладати договір обов'язкового медичного страхування зі страховою медичною організацією;

•вносити страхові внески в порядку, установленому дійсним Законом і договором медичного страхування;

•у межах своєї компетенції вживати заходів по усуненню несприятливих факторів впливу на здоров'я громадян;

•надавати страхової медичної організації інформацію про показники здоров'я контингенту, що підлягає страхуванню.

За відхилення підприємства-страхувальника від обов'язків по обов'язковому медичному страхуванню відповідного контингенту він у судовому порядку піддається штрафу в розмірі, що відповідає встановленому страховому внеску. Сплата штрафу не звільняє страхувальника від фінансових зобов'язань по медичному страхуванню.

Страхувальник – страхова медична організація (компанія), що є юридичною особою з будь-якою формою власності і здійснююча медичне страхування відповідно до державного дозволу (ліцензією) на право займатися медичним страхуванням. Страхові медичні організації не входять у систему охорони здоров'я. Органи керування охороною здоров'я і медичні установи не мають права бути засновниками страхових медичних компаній.

Страхова медична організація має право:

•вільно вибирати медичні установи для надання медичної допомоги і послуг по договорах медичного страхування;

•брати участь