Система права та її структура

Вступ

Актуальність теми. Актуальність теми полягає в тому, що система права настільки унікальний, складний і суспільно необхідний феномен, що протягом всього часу її існування науковий інтерес до системи права не тільки не зникає, але й зростає.

Що таке система права? Люди з давніх пір вступали у різні відносини один з одним. По мірі цивілізації людства стали з'являтися закони, перетворені зі звичаїв, для регулювання цих відносин. У подальшому розвитку, розвиваються і відносини, і це вимагає створення вже спеціального складного законодавства, яке б могло своїми правовими актами забезпечити законну систему суспільних відносин.

Виходячи з вище сказаного, поняття «система права» з'явилося тоді, коли суспільство прийшло до висновку про те, що для раціонального регулювання суспільних відносин необхідно розбити право по специфіці галузі регулювання суспільних відносин. Таким чином, з'являються галузі права, а отже і кодекси як законодавство цієї галузі.

Огляд літератури. Проблемна ситуація, у котрій знаходяться дослідники системних характери стик, структурних особливостей права, багато в чому обумовлена існуванням різних підходів щодо розуміння категорії «структура». Багато в чому саме ця обставина істотно впливає на зміст та рівень теоретичної розробки пробле ми структури права, є чинником спорів про природу цієї структури, її типи, елемен ти, розвиток тощо (С. С. Алєксеев, Д. А. Керімов, П. М. Рабінович, П. Б. Євграфов, К. К. Жоль, В. П. Казимірчук, С. В. Курилєв, Є. Я. Мотовіловкер, А. І. М’ягкіх, М. П. Томашевський, В. В. Трутень, О. Ф. Черданцев, В. О. Шабалін. та інші).

ПИТАННЯ 1. ПОНЯТТЯ СТРУКТУРИ ПРАВА І ЙОГО ОСНОВНІ ЧАСТИНИ

Структуру права складають більш менш великі об'єднання правових норм. В структурі права можна виділити наступні основні рівні:

1. право в цілому;

2. галузь права;

3. підгалузь права;

4. інститут права;

5. норма права.

Визначення права вже наводилося вище. Тепер з'ясуємо такі елементи як норма права, галузь права, підгалузь права і правовий інститут.

Норма права – це соціально обумовлене, спрямоване на регулювання суспільних відносин обов'язкове для виконання правило поведінки, яке встановлюється державою і у своїй реалізації забезпечується усвідомленням виконавців, організаційною та виховною роботою і можливістю застосування державного примусу в разі порушення його вимог. Норма нерозривно пов'язана з сутністю права, оскільки є первинним елементом його структури, безпосереднім втіленням такої його ознаки, як нормативність.

Ознаки норм права тісно пов'язані з суттєвими ознаками права як суспільного явища. Так, норма права завжди є правилом поведінки людей і їх організацій; в існуванні норм знаходить свій конкретний вияв нормативність права. [4, с. 424-428].

Галузь права – це сукупність правових норм, яка утворює самостійну відособлену частину системи права, і регулює своїм особливим методом якісно однорідну сферу суспільних відносин. Галузями права є конституційне право, кримінальне право, сімейне право, трудове право, цивільне процесуальне право і т. д. Ознаки галузі права відображені у визначенні. Більш детально аналізуючи це поняття, слід сказати, що: галузь права – це частина системи права; всі галузі в своїй сукупності і складають систему права (або право) ; галузь права має внутрішню структуру а також свою систему, оскільки складається з норм права, в певному порядку з'єднаних в правові інститути, а іноді і в підгалузі права; галузь права характеризується особливим предметом і методом правового регулювання.

Підгалузь права – це відособлена частина галузі права, яка регулює особливі великі підрозділи суспільних відносин, які входять в сферу відносин, регульованих галуззю права. Це, наприклад, авторське, спадкове право в цивільному праві, водне, гірське право в земельному праві. Підгалузь права – необов'язковий, факультативний елемент структури права, оскільки в деяких галузях (наприклад, в кримінально-процесуальному праві) підгалузей не виділяють.

Правовий інститут – це сукупність правових норм, що становлять частину галузі права, які регулюють окрему сторону однорідних суспільних відносин. Наприклад, в кримінальному праві є такі правові інститути, як дія кримінального закону, види кримінальних покарань, посадові злочини, злочини проти власності і ін. ; в трудовому праві – охорона праці, заробітна платня, час відпочинку, робочий час і ін.

Слід зазначити, що така структура права розглядалася в нашій літературі з суто нормативних позицій. Оскільки право розуміється як система норм, то структура права трактується як структура законодавства (розподіл права на галузі, інститути, окремі норми і т. д.).

Окремі вчені під правом розуміють не тільки систему норм, але і сукупність ідей, норм і суспільних відносин, які відповідають принципам справедливості, рівності, свободи. Відповідно до такого розуміння права його структура має дещо інший вигляд.

За цією структурою право включає три компоненти, три складові частини: ідеї, норми, суспільні відносини. Такі погляди є наслідками певного праворозуміння, що випливає з трьох об'єктивно існуючих видів правової матерії.

Серед названих трьох елементів немає головних і неголовних, першорядних і другорядних. Кожний елемент необхідний: за відсутності хоча б одного з них ми маємо справу з іншим суспільним феноменом, але не з правом. В правових ідеях концентрується і формулюється змістовна сторона права, його сутність – справедливість, рівність, свобода. Без цих ідейних понять права немає. Але ідеї самі по собі не володіють нормативною силою, що включає