Леонід Макарович Кравчук

 

Вступ

Короткі відомості із біографії

Громадська і державна діяльність

Висновок

Список використаних джерел

 

Леонід Макарович Кравчук обраний першим Президентом незалежної України 1 грудня 1991 року на перших прямих президентських виборах. Один із трьох учасників Біловезьких угод, за якими Радянський Союз припинив своє існування і було створено СНД. Ініціатор всеукраїнського референдуму, за результами якого 90, 32% громадян України підтримали Акт проголошення незалежності України.

Громадський і державний діяч. Герой України (2001 р.). Автор більше 500 статей в українських і закордонних виданнях на тему внутрішньої і зовнішньої політики України. Монографії і публікації: 2001 р. Книга «Держава і влада: досвід адміністративної реформи»; 2002 р. Книга «Маємо те, що маємо».

Народився Леонід Макарович Кравчук 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Рівненської області, у селянській родині. У 1958 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «економіст, викладач політекономії»; Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1970). Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук – «Сутність прибутку при соціалізмі та його роль у колгоспному виробництві» (Академія суспільних наук при ЦК КПРС, 1970). Після закінчення університету працював викладачем політекономії у Чернівецькому фінансовому технікумі (1958-1960). З 1960 р. – на партійній роботі: лектор Будинку політосвіти, зав. відділом пропаганди та агітації Чернівецького обкому КПУ. У 70-80 – х рр. Л. М. Кравчук: завідувач сектором, інспектор, помічник секретаря, перший заступник завідувача відділом, завідувач відділом агітації і пропаганди ЦК КПУ. У 80-90-х рр. – секретар ЦК Компартії України з ідеологічної роботи, член Політбюро, другий секретар ЦК КПУ, Голова Верховної Ради УРСР. Був членом ЦК КПРС з липня 1990 р. 19 серпня 1991 р. заявив про свій вихід з КПРС. 1 грудня 1991 р. обраний президентом України на перших прямих президентських виборах, отримав 19 643 481 голос (61, 59%). На президентських виборах 1994 р. у другому турі Леонід Кравчук програв колишньому прем'єр-міністрові Леоніду Кучмі, набравши 45, 1% голосів. Народний депутат України 12-го та 14-го скликань. У Верховній Раді України 14-го скликання був членом фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. 

 

 

Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня в селі Великий Житин Рівненської області. Сімейний стан – одружений, має сина, онуків Андрія та Марію. Дружина Антоніна, кандидат наук, викладач політекономії в Національному державному університеті ім. Шевченко. Син – науковий співробітник, кандидат наук, займається лазерною фізикою в Інституті фізики Академії наук України.

Освіта вища. В 1958 закінчив Київський державний університет, в 1970 – Академію суспільних наук при ЦК КПРС, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук, почесний доктор багатьох національних та іноземних університетів.

Громадська діяльність:

1958 – 1960 – викладач Чернівецького фінансового технікуму.

1960 – 1967 – консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

1967 – 1970 – аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

1970 – 1988 – завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ.

1988 – 1990 – завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ.

1989 – 1990 – кандидат у члени Політбюро.

1990 – 1991 – член Політбюро ЦК КПУ, Голова Верховної Ради УРСР. Народний депутат Верховної Ради УРСР 10 11 скликання.

1991 (грудень) – обраний на пост Президента України.

1994 (липень) – в другому турі президентських виборів поступився кількістю голосів колишньому прем’єр-міністру Леоніду Кучмі.

1994 – 1998 – народний депутат Верховної Ради України 2 скликання. Член фракції «Соціально-ринковий вибір, згодом фракції «Конституційний центр».

1998 – 2002 – народний депутат Верховної Ради України 3 скликання. Обраний за списком СДПУ (о). Член Комітету з закордоних справ і зв’язків з СНД Верховної Ради України.

З 2000 – президент Українського муніципального клубу.

З 2001 – президент Всеукраїнської доброчинної організації «Місія «Україна – Відома».

З 2002 – народний депутат Верховної Ради України 4 скликання. Обраний за списком СДПУ (о). Член Комітету з закордонних справ Верховної Ради України.

Нагороди

Срібний орден «За вірність Вітчизні». Орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки і освіти». Орден Жовтневої революції. Два ордени Трудового червоного прапора. Дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України.

1999 – Орден Ярослава Мудрого 4 ступеня.

2001 – Людина року в номінації Парламентарій року.

2001 (серпень) – Герой України з врученням ордена Держави.

2004 (січень) – Орден Ярослава Мудрого 3 ступеня та Ярослава Мудрого 4 ступеня.

Монографії та публікації

2001 – книга «Держава і влада: досвід адміністративної реформи».

2002 – книга «Маємо те, що маємо».

Автор понад 500 статей на тему внутрішньої та зовнішньої політики України в українських та зарубіжних виданнях.

 

 

До вершин кар'єри Л. Кравчук йшов 56 років. Сільський хлопчина з Рівненщини, батько