Організація агроекосистеми
1. Агроекосистема та її місце серед екосистем Біосфери
2. Екологічні чинники агроекосистеми
3. Особливості взаємовідносин організмів у агробіоценозах
1. Агроекосистема та її місце серед екосистем Біосфери
Агроекосистема – природний комплекс, трансформований сільськогосподарською діяльністю людини.
Агроекосистема є штучною або змішаною системою угруповань живих організмів у межах певного агробіотопу, яка характеризується невираженим або відсутнім механізмом саморегулювання.
Проектна продуктивність агроекосистеми підтримується за рахунок прямих і опосередкованих енергетичних інвестицій, в умовах припинення або критичного зменшення яких вона деградує або втрачає свої проектні властивості.
Агроекосистема складається із агробіоценозу та агробіотопу.
Агробіоценоз екосистеми представлений сукупністю усіх живих організмів, об’єднаних певними видами –
сильноедифікаторами.
Агробіотопом є комплекс грунтового покриву, на якому поширений певний агробіоценоз.
Агроекосистемою може бути будь-яка сукупність посівів, яка поєднує декілька полів з однією і тією ж сільськогосподарською культурою або різними та невеликими фрагментами лісосмуг на фоні однорідних ґрунтів, рельєфу, гідрологічних та інших умов. Агроекосистемами є певні ділянки пасовищ, меліоративні, ґрунтозахисні, водозахисні насадження.
З точки зору ландшафтної екології агроекосистема може бути віднесена до типу фітокультурних ландшафтів або культурфітоценозів різних типів, в яких людина веде сільське господарство.
Агроекосистеми, як і природні екосистеми, складаються з безлічі взаємозв'язаних біологічних, фізичних та хімічних компонентів. Будь-яка група компонентів, між якими встановилися функціональні зв'язки, утворює систему (система характеризується взаємообумовленістю компонентів, а не їх сумою, набором).
Функціонування та необхідний рівень продуктивності агроекосистеми підтримується штучно за рахунок додаткових енергетичних інвестицій. Порівняльна характеристика агроекосистеми та природної екосистеми наведена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика агроекосистеми та природної екосистеми
Важливою особливістю агроекосистем є цілеспрямовані або навмисні антропогенні зміни умов життя культурних рослин і свійських тварин. Штучний добір і селекція рослин і тварин супроводжувались перебудовою інших компонентів екосистем – грунту, водойм тощо.
Агроекосистемам властива розімкненість біотичного колообігу, визначена особливостями їх організації, структурою і функціями, роллю, яку вони виконують. Основне призначення агроекосистем – забезпечення населення продуктами харчування. Це завдання можна вирішити тільки докорінною перебудовою потоків речовин у сільськогосподарських екосистемах і довкіллі. Більша частина хімічних елементів, зв'язаних у фітомасі, у вигляді зерна, овочів, фруктів, корене- і бульбоплодів мігрує за межі сільськогосподарських екосистем здебільшого для забезпечення міського населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.
Хімічні елементи, вивезені з продуктами рослинництва і тваринництва за межі аграрних ландшафтів, виключаються з біологічного колообігу сільськогосподарських екосистем. Із харчовими відходами та екскрементами людей вони надходять у каналізаційні системи міст, інших населених пунктів, залучаються у геологічний колообіг.
Біологічний колообіг порушується також у результаті припливу в сільськогосподарські екосистеми мінеральних добрив, пестицидів та інших речовин. У них змінюється баланс хімічних речовин приплив – відплив. Це впливає на геохімічну ситуацію й аграрні ландшафти, стан флори і фауни, біологічну продуктивність і відтворю-вальну здатність культурних рослин, свійських тварин, якість продукції рослинництва і тваринництва.
В аграрних ландшафтах змінений потік енергії. В них разом із сонячною енергією використовують додаткові енергетичні ресурси для обробітку, зрошення, осушення, удобрення ґрунту, захисту рослин від шкідників, хвороб, бур'янів тощо.
Дуже велика енергоємність у агроекосистем закритого ґрунту.
Значні кількості додаткової енергії потрібні і для виробництва тваринницької продукції. Енергетичні субсидії необхідні для будівництва тваринницьких приміщень, підтримання в них оптимального мікроклімату (тепло, освітлення та ін.), лікування тварин.
Сільськогосподарські екосистеми різняться від природних характером їх регулювання та керування ними. Природні біоценози є саморегулювальними, самовідтворювальними системами. В усіх сільськогосподарських екосистемах (польових, садових, пасовищних, фермських) механізми саморегулювання і самовідтворення порушені. Процеси, які відбуваються в агроекосистемах, регулюються не стільки механізмами саморегулювання і самовдосконалення, скільки людиною. Людина виконує роль «внутрішнього» і «зовнішнього» регулятора. В міру поглиблення інтенсифікації і спеціалізації сільськогосподарського виробництва характер керування агроекосистемами змінювався, ставав дедалі менше «внутрішнім» і все більше «зовнішнім».
2. Екологічні чинники агроекосистеми
Сучасну класифікацію екологічних чинників запропонував М.Ф.Реймерс. В її основу покладено принципи обліку особливостей екологічних чинників за: часом виникнення, походженням, характером дії на живі системи, іншими ознаками.
1. За часом виникнення екологічні чинники поділяють на три групи: еволюційні, історичні і діючі.
1. Еволюційний чинник – це чинник середовища, що впливає на організми, популяції, біоценози, екологічні системи, в тім числі й на біосферу. Він існує з часу виникнення озонового шару та рослинних і тваринних організмів.
2. Історичний чинник, як і еволюційний, є постійно діючим екологічним чинником. Па відміну від еволюційного, він с результатом історичного розвитку людства, його господарської діяльності. Наприклад, поля, сади, культурні пасовища, тваринницькі форми і комплекси, інші антропогенні компоненти аграрних ландшафтів — історичні, екологічні чинники, пов'язані із сільськогосподарською діяльністю людини.
3. Діючий чинник – це сучасний екологічний чинник. Таким є меліорація земель, що забезпечує розвиток високопродуктивного рослинництва, тваринництва та інших галузей.
2. За характером дії на живі системи екологічні чинники поділяють наступним чином:
1. Періодичні чинники є циклічно змінними. Це, наприклад, періодичні зміни умов середовища зі зміною пір року. До періодичних змін організм адаптується. Суворий