Нові форми впровадження і поширення педагогічного досвіду як важлива умова створення інноваційного освітнього середовища

Питання процесу та технології виявлення, вивчення, узагальнення та впровадження у практику діяльності навчальних закладів та освітніх установ досягнень педагогічного досвіду недостатньо розроблені. Певною мірою вони розглянуті у працях Т. В. Новікової, М. Н. Скаткіна, Ю. К. Бабанського, П. І. Карташова, В. І. Журавльова та інших учених-педагогів. До дослідження даних проблем чимало зусиль доклали такі вчені, як В. І. Бондар, М. Ю. Красовицький, М. І. Маслов, Е. О. Вільчковський, Н. Л. Коломинський, В. І. Пуцов, Т. І. Бєсєда та інші. Праці вчених уможливили подолання стихійності в цьому процесі, зробили його керованим. Тільки цілеспрямоване та всебічно підготовлене впровадження результатів наукових досліджень і педагогічного досвіду зможе забезпечити ефективність навчально-виховного процесу, управлінської та науково-методичної роботи.

У сучасній педагогічній науці немає однозначного підходу до визначення понять «педагогічний досвід», « передовий педагогічний досвід», «новаційний досвід», «новаторський досвід», «раціоналізаторський досвід» тощо. Під визначенням «педагогічний досвід» більшість науковців розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи. Педагогічний досвід накопичується у конкретній діяльності педагога під впливом специфіки навчального закладу, стилю діяльності педагогічного колективу, особистісних якостей учителя, він формується на основі педагогічних знань, є критерієм істинності науково-методичних рекомендацій, засобом перенесення теоретичних положень у практику.

Раніше активно використовувався термін «передовий педагогічний досвід». Ничкало Н. Г. (словник «Професійна освіта») зазначає, що передовий педагогічний досвід – ідеалізація реального педагогічного процесу, абстрагування від випадкових, неістотних елементів і конкретних умов педагогічної діяльності й виділення суттєвого в ньому – провідної педагогічної ідеї чи методичної системи, що зумовлює високу ефективність навчально-виховної діяльності.

А. Розенберг під передовим педагогічним досвідом розуміє «результат творчого пошуку, що веде до виявлення нових педагогічних фактів, явищ, ідей, нових педагогічних цінностей з метою підвищення ефективності навчання та виховання».

У сучасній педагогічній науці часто використовуються терміни: «новаторський досвід» – на рівні наукового відкриття (розвивальне навчання, особистісно зорієнтоване навчання тощо) та «раціоналізаторський досвід» – найбільш доцільна і раціональна діяльність на основі існуючих форм, методів і прийомів роботи.

Педагогічний досвід – це оригінальний за змістом, логікою, методами і прийомами зразок педагогічної діяльності, що дає кращі результати порівняно з масовою практикою. У ньому творчо відбиваються досягнення, висновки і рекомендації педагогічної науки, реалізуються виявлені закономірності, синтезуючись з особистим досвідом педагога.

Новаторський педагогічний досвід – це педагогічні відкриття і винаходи, досвід утілення в життя оригінальних ідей, методів, прийомів навчання, виховання, управління тощо. У новаторському досвіді проявляються закономірності, ще мало відомі педагогічній практиці. Досвід педагога-новатора вимагає від керівників навчальних закладів, працівників науково-методичних служб, учених ретельної уваги, глибокого вивчення і обґрунтування, бо цей досвід, як правило, несе на собі прогностичні функції, випереджає практику.

У системі формування фахової компетентності педагогів важлива роль належить учителям-новаторам, майстрам, хто генерує нові ідеї, пропонує щось нове, більш ефективне. Проте варто пам’ятати, що новаторство і досвід – це не одне і те ж. Педагогічний досвід – більш широке поняття, новаторство – складова частина досвіду, його основа. Не кожна форма роботи, навіть результативна, є досвідом, і не кожне новаторство – педагогічний досвід. Досвід – це те, що можна передати, запозичити, використати в роботі інших педагогів. Новаторство не завжди можна передати, це індивідуальна творчість, яка дає високоефективні результати у даного вчителя, але інші вчителі так працювати не можуть.

Отже, варто пам’ятати, що досвід – це підґрунтя, на якому формується педагогічна майстерність; джерело розвитку педагогічної науки і практики; пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, процесів; похідна від знань і практики; рубіж, на який потрібно вивести масову практику.

Упровадження педагогічного досвіду в практику необхідно розпочати з термінів і понять, які часто використовуються. Аналіз практики свідчить, що для означення розглядуваного процесу вживаються різні терміни: поширення, впровадження, використання, освоєння. Однак ці терміни варто розрізняти.

 

Поширення досвіду – це дії організаційного характеру, спрямовані на популяризацію нової педагогічної ідеї. В основному цим займаються методисти, науковці, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, рідше самі автори досвіду. Поширення педагогічного досвіду відбувається за допомогою різноманітних форм: презентація на педрадах, розширених засіданнях науково-методичних рад, методичних об'єднаннях, кафедрах, конференціях, педагогічних читаннях, у статтях, збірниках із досвіду роботи; оформлення картотек педагогічного досвіду; анотованих каталогів, які пропагують творчі знахідки. Досить ефективною є пропаганда досвіду шляхом організації постійних та епізодичних педагогічних виставок матеріалів із досвіду роботи, проведення майстер-класів, створення Шкіл педагогічного досвіду на базі автора, авторських майстерень, Шкіл методичної майстерності, медіатеки, розміщення матеріалів на сайтах, порталах тощо.

Упровадження досвіду – це поєднання власного досвіду з новим у процесі практичної діяльності з метою переконання у його ефективності. Упровадження – найбільш важливий і найменш вивчений етап у системі поширення педагогічного досвіду. Можна добре вивчити і узагальнити, навіть успішно пропагувати і в наказовому порядку примушувати його застосовувати, і все ж успіху не досягти. Впровадження нелегко дається вчителю, воно потребує творчих зусиль, здібностей до трансформації і подолання труднощів, великого бажання і сили волі, наполегливості й уміння аналізувати свої помилки та невдачі, вміння працювати по-новому, великої організаторської роботи. Це ціла система роботи, яка включає в