Обґрунтування схеми та джерел фінансування при створенні нового підприємства

 Вибір засобів виробництва та працівників-професіоналів значною мірою залежить від технології виробництва. Кращою основою становлення власної справи могли б бути власні розробки, «ноу-хау», патенти тощо. Тут можливі два варіанти освоєння ринку:

1-й - самому виробляти продукт за власною технологією (особливо це стосується програмних продуктів, баз даних).

2-й - продавати ліцензію.

Можна також придбати право (ліцензію) використовувати розробки інших фірм. Приймаючи рішення, необхідно враховувати всі «за» і «проти».

Ціноутворення — одна з найскладніших проблем (особливо, якщо продукт є оригінальним, таким, що не має аналогу). Від вирішення цієї проблеми часто залежать економічні результати діяльності фірми.

Стратегія ціноутворення тісно пов’язана з загальними цілями фірми. Наприклад, збільшення збуту продукції (послуг), максимізація прибутку чи збереження стабільного становища на ринку.

Установлюючи ціну на ІПП, слід керуватися таким: ціна має бути такою, щоб можна було: по-перше, продати продукт; по-друге, покрити витрати; по-третє, отримати максимальний або хоча б цільовий, очікуваний прибуток. Процес формування фірмою ринкових цін на свої товари має, як мінімум, сім етапів:

а) постановка задач ціноутворення;

б) визначення попиту;

в) оцінювання витрат;

г) аналіз цін і товарів конкурентів;

д) вибір методу встановлення ціни;

е) остаточне визначення початкової ціни, правил майбутніх її змін;

ж) урахування заходів державного регулювання цін.

Ціновий вибір означає встановлення не тільки рівня цін, а й стратегічної лінії цінової поведінки фірми на ринку за кожним видом ІПП.

Можна вибрати одну із багатьох стратегій ціноутворення. На практиці найчастіше використовуються такі варіанти стратегій.

 Якщо продукт вже достатньо представлений на ринку, то ціни на нього добре відомі — їх друкують у спеціальних прейскурантах, довідниках тощо. У такому разі ціна встановлюється відповідно до ціни головного конкурента.

Якщо пропонується вдосконалення або модифікація інформаційного продукту, то встановлювати ціну слід з орієнтацією на ціну основного базового товару з урахуванням різних доплат і нарахувань на модифікацію та вдосконалення.

 Якщо ІПП є зовсім новим, тобто немає продуктів-аналогів і відповідно «орієнтирів» для визначення ціни, ціна може бути встановлена виходячи із витрат, аналізу ринку і можливостей просування товару на ринок. Це самий важкий варіант. Він потребує чималих аналітичних здібностей, залучення фахівців.

Якщо підприємець обрав активну стратегію поведінки і його цікавить збільшення обсягу продажу, завоювання репутації і захоплення як можна більшої частки ринку, то може бути корисною політика цінового проникнення, що базується на встановленні заниженої первісної ціни на продукцію, тобто звернення до моделі цінової конкуренції. Це дасть змогу привернути споживачів і захопити частку ринку. Такою політикою, зокрема, часто користується компанія з виробництва ЕОМ — IBM. Створивши нову модель, вона викидає її на ринок за вкрай низькою ціною, ледь покриваючою витрати виробництва. Така ціна на новітню модель породжує великий споживчий попит, що, в свою чергу, дає змогу IBM миттєво різко збільшити масштаби виробництва товару — «зірки попиту». За такого великомасштабного виробництва досягається швидке зниження витрат і модель стає рентабельною, що в поєднанні з великими обсягами її збуту приносить IBM значні суми прибутку.

 У разі іншої першочергової комерційної мети (наприклад, отримання щонайшвидше найбільшого прибутку) доцільно встановити ціни з більш високою часткою прибутку в них (ціна «знімання вершків»), якщо, звичайно, стан ринку та якість ІПП дасть змогу сподіватися на їх збут навіть за такою ціною.

 Можлива ситуація, коли підприємець орієнтується на метод цільового або очікуваного прибутку. Мова йде не про максимальний прибуток, а скоріше про деяку оптимальну норму прибутку, яка враховує періоди спадів і підйомів ділової активності. Головне, що ціна «підтягується» під розрахунковий очікуваний прибуток.

У разі монополії на виробництво будь-якого інформаційного товару обмеженням для ціни 

За першим варіантом випуск продукції здійснюється відповідно до портфеля замовлень, що має фірма, тобто за контрактами, підрядами чи попередніми угодами. При цьому заздалегідь домовляються про терміни надання ІПП, вимоги до їх якості та ціну. Така форма господарювання не потребує спеціальних каналів розподілу. 

За другим варіантом (робота на вільний ринок) передусім необхідно визначити, хто займатиметься збутом товару — сам підприємець чи спеціальна служба, створюватиметься своя збутова мережа чи використовуватиметься система збуту інших підприємств.

Потрібно буде кваліфіковано оцінити стан ринку, врахувати кон’юнктуру, регіональні особливості збуту. Необхідно передбачити можливість надання допоміжних послуг із супроводу (гарантійному та післягарантійному) продукту (послуги з технічного обслуговування та ремонту ЕОМ, супроводу програмного забезпечення тощо).

Важливим елементом формування попиту та просування продукту бізнесу на ринок є реклама. Підприємець повинен визначити конкретні цілі та задачі своєї рекламної діяльності, прийняти рішення щодо засобів розповсюдження рекламної інформації (тобто якими вони будуть: покази по телебаченню, рекламні оголошення у газетах, випуск рекламних щитів, спеціальної рекламної літератури, використання рекламних агентств тощо).

 Фірма може існувати доти, доки має споживачів своєїпродукції. Саме для того, щоб переконати інвесторів у наявності ринку для продукції фірми та розкрити можливості цього ринку , складається підрозділ «Дослідження ринку».

 Цей підрозділ є одним з найскладніших у процесі розробки і водночас одним з найважливішим. Інші розділи бізнес-плану багато в чому залежать від результатів досліджень ринку. Наприклад, передбачувані рівні збуту безпосередньо