Оцінка ефективності консультації

Про деякі небезпеки діагностики говорять і не надто радикальні її противники:

на основі недостатніх даних можна зробити помилкові висновки;

консультант дуже довго займається історією життя клієнта і приділяє мало уваги його реальній поведінці і установкам;

у консультанта виникає спокуса передовіритися результатам тестування;

при діагностиці занадто багато уваги приділяється патологічним реакціям клієнта і недостатній інтерес – здоровим і творчим аспектам його життя;

діагностика формує оцінну установку відносно клієнта і спонукає давати вказівки, що він повинен робити.

Ще одна небезпека, пов'язана з діагностикою, виникає, коли в консультуванні ми зіштовхуємося з представниками різних культур, тому що нормою звичайно вважаються домінуючі культурні стереотипи.

Діагноз є непотрібним і навіть шкідливим, якщо він створює дистанцію між консультантом і клієнтом. А так і трапляється при надто професійному погляді на консультування, коли діагностика стає основним предметом занять консультанта. Діагноз також нічого не дає, коли він настільки формалізований, що заважає щирому і спонтанному відношенню до клієнта. Категоризація клієнтів, їх «розкладання по поличках», власне кажучи, руйнує консультативний контакт, адже кожен почуває себе незатишно і неприємно, коли хтось намагається віднести його до однієї з категорій, замість спроби зрозуміти.

Узагальнюючи аргументи «за» і «проти» діагностичної оцінки проблем клієнтра у психологічному консультуванні, можна стверджувати, що однаково неприйнятно обидві крайні точки зору. Діагностика – складова частина процесу психологічного консультування, при якому ми прагнемо до більш глибокого розуміння клієнта. Від першої до останньої зустрічі як клієнт, так і консультант перебувають у процесі пошуку. Навіть відмовляючись від суворих рамок діагностики, консультант повинен задати собі питання:

що відбувається зараз у житті клієнта?

що очікує клієнт від консультування?

які потенційні можливості і обмеження клієнта?

як далеко і глибоко варто заходити в консультуванні?

яка основна психодинаміка у сьогоднішньому житті клієнта?

Відповідаючи на ці питання, консультант визначає бажання клієнта і можливість досягнення цілей консультування. При цьому діагностика є перманентним процесом, який триває стільки ж, скільки і консультування, і допомогає консультантові концептуалізувати проблеми клієнта.

Нарешті, якщо абсолютно ігнорувати діагноз, варто знехтувати такими реальними захворюваннями, як, наприклад, шизофренія і маніакально-депресивний психоз, а це вже етична проблема, адже при зазначених психічних розладах людин небезпечний для себе й навколишніх.

Оцінка проблем клієнта повинна відбивати стиль його життя і допомагати консультантові планувати стратегію і тактику своєї діяльності, ефективно прогнозувати її результати і в той же час, щоб уникнути серйозних помилок, не випускати з уваги реальну патологію поведінки клієнта.

Консультант може розібратися в причинах виникнення у клієнта проблем лише у контексті досить повної інформації про нього. Ця інформація і складає психологічний анамнез, однак неможливо зібрати всю потрібну інформацію про клієнта за одну зустріч. Звичайно більше уваги цьому приділяється під час перших зустрічей, але важливо не забувати, що протягом всього консультування варто доповнювати «портрет» особистості клієнта новими деталями. Збирання анамнезу починається з розповіді клієнта про себе і свої проблеми. Додаткову інформацію ми отримуємо зі спостереження за поведінкою клієнта, тестування та інших засобів (сни, малюнки, твори).

Необхідність психологічного анамнезу не викликає принципових заперечень, хоча представники екзистенціальної орієнтації більше досліджують сучасну життєву ситуацію і не вимагають від клієнта настільки детальних відомостей про себе, як, наприклад, психоаналітики.

Сьогодні широко використається схема психологічного анамнезу, яка припускає багаторівневу інформацію. За цією схемою клієнт повинен оцінюватися на підставі:

інформації про його соціальну поведінку;

інформації за даними самооцінки;

інформації, одержуваної при тестуванні і аналізі сновидінь;

інформації про несвідоме (врахування тематики, яка постійно уникається) ;

інформації про систему цінностей.

В основному дані анамнезу збираються під час бесіди. Цей найважливіший спосіб одержання інформації про клієнта має слабкі сторони, оскільки він суб'єктивний і не завжди достовірний. Не слід дивуватися і тому, що два або більше консультанти, розмовляючи з тим самим клієнтом, можуть скласти різне уявлення про нього і розійтися у висновках. Розбіжність відбувається з ряду причин, які варто мати на увазі:

консультанти можуть по-різному опитувати клієнта і одержати різну інформацію, розуміння клієнта залежить від характеру опитування.

консультанти впливають на клієнтів, тому можуть одержати різні відповіді, навіть задаючи ті самі питання.

консультанти під час бесіди фіксують різні аспекти поведінки клієнта (ніхто не здатний охопити всю поведінку), що зумовлює розбіжність думок про клієнта.

Перераховуючи причини розбіжності у оцінці проблем клієнтів, слід звертати увагу на те, що консультант власним впливом здатний спровокувати помилкову інформацію. Інакше кажучи, у розповіді клієнта іноді вбачається бажане і не зауважується небажане – це реальна небезпека, про яку варто пам'ятати консультантові при зборі інформації про клієнта. З іншого боку, якщо ми будемо намагатися обійти всі небезпеки, прагнучи до більш чіткого структурування бесіди, то виникає ризик не помітити унікальність кожного клієнта, і бесіда стане схожою на анкетування або тестування.

 

 

Одна з важливих етичних вимог, які ставляться до консультана, – це усвідомлення реальних результатів своєї роботи і ефективності застосовуваних у консультуванні методів.

У загальному випадку виникає питання: чи робить певний позитивний вплив психологічне консультування (або психотерапія)? На це, здавалося б, просте питання відповісти досить важко, при цьому існує кілька проблем:

консультанти, в силу особистісних особливостей, виходять у своїй роботі з різних передумов і використовують різні методи для досягнення цілей консультування, тому майже неможливо об'єктивно оцінити ефективність психологічного консультування. ;

результати значною мірою залежать від клієнтів, і якщо їх активність під час консультування деструктивна і вони не дотримуються вимог консультанта або взагалі відмовляються приймати на себе відповідальність за вирішення своїх проблем, то наслідки будуть негативними незалежно від зусиль консультанта;

на результати консультування впливають невизначені фактори оточення. Наприклад, весь ефект консультування може бути нейтралізований неконтрольованими впливами членів сім’ї клієнта;

відсутність загальноприйнятих конкретних цілей і встановлення тільки загальних напрямків роботи консультанта. Дуже важко конкретно оцінити реалізацію таких цілей, як посилення самовираження, підвищення самооцінки, перебудова структури Я.

Більшість консультантів власне оцінку результатів розглядають як процедуру, яка загрожує їх професійному достоїнству, і часто віддають перевагу ілюзорному життю перед дійсністю. З іншого боку, знання реальних результатів своєї роботи сприяє професійному росту.

Для оцінки результатів консультування конкретного клієнта можна використати ряд критеріїв. Виділяють чотири основних:

соціальна пристосованість;

особистісні особливості;

професійна пристосованість;

успішність навчання.

Критерій соціальної пристосованості широко використається, оскільки більшість клієнтів і звертаються до консультанта через виниклі труднощі в соціальному пристосуванні, як правило, через внутрішні конфлікти особистості. Поліпшення соціального пристосування здатний оцінити сам клієнт, але до оцінки можна залучити друзів клієнта, членів родини, учителів (якщо ми консультуємо дитину). Особистісні критерії охоплюють зміна самооцінки й безліч інших параметрів, звичайно вимірюваних тестами. Професійна пристосованість включає професійні плани, задоволеність роботою й т. п. Критерії навчальної діяльності використаються в консультуванні учнів і відбивають динаміку успішності.

Звичайно основним джерелом інформації про ефективність консультування є сам клієнт і його оцінка свого стану, яка має певні обмеження, однак все ж таки найоб’єктивніше відбиває реальний стан справ. Важливо, щоб оцінка результатів самим клієнтом була досить конкретною, тому одне з найважливіших завдань консультанта – допомогти клієнтові конкретизувати свої досягнення у ході консультування.

Оцінка результатів терапії консультантом теж істотна, хоча її далеко не достатньо для остаточних висновків. Загалом закінчення консультування зводиться саме до обговорення і узгодження оцінок досягнутого ефекту, представлених клієнтом і консультантом.

 

 

Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / пер. с лит. – М. : Академический проект, 1999. – 239 с.

Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирование. – М. : Смысл, 1998. – 109 с.

Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навч. посіб. – К. : МАУП, 2004. – 152 с.

Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. – К. : ВД “Професіонал”, 2007. – 544 с.