Оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства ВАТ «Рокитнівський скляний завод»

Ймовірність банкруцтвависокависокависока----

Модель Таффлера і Тішоу Z6 = 0, 53 Х1 + 0, 13 Х2 + 0, 18Х3 + 0, 16Х4

Х10, 310, 550, 300, 24-0, 2575-46

Х20, 300, 340, 420, 050, 081623

Х30, 230, 230, 250, 010, 0229

Х40, 680, 580, 87-0, 100, 29-1450

Z20, 350, 470, 400, 12-0, 0733-16

Ймовірність банкруцтванизьканизьканизька----

Модель Бівера К = (Ф 220 + Ф 260) / (П480 + П 620) 

Х1-33854-176761539416178, 033070-48-187

Х2334242812930024-5295, 01895-167

Х32268122307861936393974-371472-16

Х4784557649277871-19631379-32

Z3-0, 0010, 0340, 1670, 040, 13-2515392

Ймовірність банкруцтваМенше 1 року до банкруцтваМенше 1 року до банкруцтваМенше 1 року до банкруцтва----

 

Модель Бівера (К = (Ф 220 + Ф 260) / (П480 + П 620) )

Ф 220 – чистий прибуток (ф. №2),

Ф 260 -амортизація (ф. №2),

П480 – довгострокові зобов’язання (ф№1),

П 620 – поточні зобов’язання (ф№1).

Критичне значення 0, 1 ≤ К ≤ 0, 2

За моделлю Р. Ліса та моделлю Бівера, як і за моделями альтмана ймовірність банкруцтва по всіх роках дуже висока, а за моделлю Таффлера і Тішоу (коефіцієнтом поточної ліквідності) маємо низьку можливість банкруцтва.

Висновок. Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:

по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;

по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

Вагові коефіцієнти моделі не є надійними для оцінки фінансового стану вітчизняних підприємств. Що підтверджують вище наведені розрахунки. Спільною для всіх систем є тенденція до зниження результуючих показників у 2009 і 2010 роках.

 

 

Організаційна структура фінансового менеджменту, а також кадровий склад можуть бути побудовані різними способами залежно від розміру, виду діяльності, забезпеченості фінансовими ресурсами та умов функціонування суб’єкта господарювання. Фінансова служба не обов’язково виділяється як окремий підрозділ (у цьому разі оперативну фінансову діяльність здійснює бухгалтер), але для великих промислових підприємств характерне відособлення фінансової служби.

Структура фінансових служб підприємства ВАТ «Рокитнівський скляний завод» будується за лінійно-функціональним принципом, тобто має чітко означені функції кожного підрозділу і працівника. Очолює фінансову службу фінансовий директор на великих підприємствах.

Враховуючи необхідність виконання завдань, які стоять перед фінансовими службами, їхні структури значно різняться залежно від розмірів підприємств.

На середніх підприємствах, таких як ВАТ «Рокитнівський скляний завод» функції рахівництва виокремлюються й виконуються бухгалтерією. Фінансовий менеджер зосереджується на завданнях планування і прогнозування, аналізу, контролю, пошуку джерел фінансування тощо. При цьому працює в тісному зв’язку з головним бухгалтером.

Грошовий потік підприємства – сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю. Метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження і використання грошових коштів та їх синхронізація в часі.

Позитивний грошовий потік зростає у 2009 році на 29%, а в 2010 році зменшується на 7%, тоді як негативний грошовий потік у 2009 році рівний нулю, а в 2010 році рівний 8158 тис. грн.. Протягом досліджуваного періоду 2008-2010 р. р. маємо додатний грошовий потік, що свідчить про приплив коштів до підприємства і стабільне фінансове становище підприємства.

Коефіцієнт «якості» чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування чистого грошового потоку. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної діяльності. В 2008 і 2009 році він має від’ємне значення, що свідчить про зменшення частки прибутку у чистому грошовому потоці, але вже в 2010 році цей показник рівний 0, 51. Що свідчить про стабілізацію ситуації на підприємстві.

Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

Змінні та постійні витрати змінюються прямо пропорційно, причому, змінні витрати зменшуються нижчими темпами, а зростають вищими ніж постійні. Змінні витрати на 1 грн. продукції зростають щороку, хоча таке зростання є малозначним і може бути зумовлене подорожчанням сировини і матеріалів, чи іншими господарськими змінами. Загалом фінансовий менеджмент на підприємстві можна вважати ефективним.

Рентабельність продукції підвищується у 2009 та в 2010 р. р. але в 2008 і 2009 році має від’ємне значення. Тенденція до зростання є позитивною, але низькі значення досить негативно відображають результати діяльності підприємства і свідчать про те, що у 2008 і 2009 р. р. воно працює у збиток.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. Цей показник також зростає у 2009 і 2010 р. р. Це підтверджує вище отримані висновки і свідчить про покращення фінансового стану підприємства.

Важливим показником діяльності є стабільність фінансового стану підприємства, яка залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни.

Коефіцієнт оновлення у 2009 році знизився на 35%, а у 2010 р. на 61% за рахунок виведення основних виробничих фондів на 4440 тис. грн. більше, ніж у попередньому році.

Коефіцієнт вибуття з 2008 – 2009 р. р. сталий і дорівнює 0, 019%, а в 2010 році до 0, 034. Це свідчить про вибуття основних засобів досить високими темпами, причому в 2010 році вибуття перевищує оновлення, це досить тривожний показник, оскільки заміна вибувших основних фондів повинна бути сто відсотковою. Тому й коефіцієнт придатності знижується по роках. Виходячи з цього, керівництву підприємства рекомендовано переглянути забезпечення виробничог процесу виробничими засобами.

Фондовіддача знизилася у 2009 році на 0, 14 грн. /грн. у зв’язку зі зменшенням вартості продукції, а у 2010 році суттєво знижується і вартість основних фондів, що призводить до зростання фондовіддачі на 0, 53 грн. /грн.

Фондомісткість у 2009 році порівняно 2008 роком зростає на 0, 13 грн. /грн., а у 2010 році у порівнянні з 2009 знижується на 0, 36 грн. /грн., з тих же причин.

Фондоозброєність праці зросла у 2009 році на 70, 99 грн. /грн. У зв’язку зі зменшенням чисельності працівників, у 2010 зменшилась на 27, 43 грн. /грн. за рахунок суттєвого зменшення залишкової вартості основних виробничих фондів та сталої чисельності працюючих.

Аналіз динаміки коефіцієнтів поточної ліквідності показує, що в 2008 – 2010 роках підприємство може покрити заборгованість за рахунок власного капіталу. Причому коефіцієнт покриття в 2008 році збільшується на 19% порівняно з 2008 р., а в 2010 на 7% порівняно з 2009 р.

За рахунок майбутніх надходжень підприємство може погасити заборгованість у 2008 – 2010 роках на 76%, 106% і 112% відповідно, що є вищим граничної межі.

Аналіз динаміки коефіцієнтів абсолютної ліквідності показує, що негайно підприємство може погасити заборгованість у 2008 – 2010 роках на 2%, 15% і 4% відповідно, що нижче граничної межі.

За моделлю Альтмана можна зробити такі висновки:

Підприємство має незадовільну структуру балансу, оскільки частка оборотних активів зменшується.

Рентабельність активів знижується, тому у найближчі 6 місяців можливість банкрутства існує.

Імовірність банкрутства підприємства, загалом, дуже висока, оскільки частка значна частка позичених коштів.

За моделлю Р. Ліса та моделлю Бівера, як і за моделями альтмана ймовірність банкруцтва по всіх роках дуже висока, а за моделлю Таффлера і Тішоу (коефіцієнтом поточної ліквідності) маємо низьку можливість банкруцтва.

 

 

1. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання: монографія / О. М. Тридід, О. Г. Тижненко, Л. О. Тижненко. – К. : УБС НБУ, 2009. – 213 с.
2. Дубинская Е. С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е. С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. – 2009. – №2 (16). – С. 84-89.
3. Жалко О. В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О. В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. – №2. – С. 163 – 173.
4. Рзаєва Т. Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т. Г. Рязаєва, І. В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – №3. Т. 1. – С. 177 – 181.
5. Баранцева С. Стратегія управління прибутком як регулятор діяльності підприємства// Торгівля і ринок України. – 2002, вип. 14, т. 2. – С. 81-86.
6. Зінченко Т. Управління прибутком і рентабельністю підприємства в умовах ринкової економіки// Вісті. ДВ. – 2005. – 1 липня.
7. Кривицька О. Р. Планування прибутку підприємства// Фінанси України. – 2005, № 6. – С. 12-16.
8. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. – К. : КНЕУ, 2000. – 528 с.
9. Блонська, В. І. Вдосконалення формування та використання прибутку підприємства / В. І. Блонська, О. І. Вужинська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – № 18. 1. – С. 122-128.
10. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий менеджмент» (для студентів за спеціальностями 7. 050104 та 8. 050104 «Фінанси» денної і заочної форми навчання) / Мельник Л. В, Подлевський А. А. – Рівне: НУВГП. – 2011. – 28 с.
11. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К. : Кондор, 2004. – 208 с.
12. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18. 09. 91, із змінами і доповненнями.
13. Закон України «Про банкрутство» від 14. 05. 92, зі змінами і доповненнями.
14. Закон України «Про господарські товариства» від 19. 09. 91, зі змінами і доповненнями.
15. Закон України «Про підприємництво», прийнятий Верховною Радою України 07. 02. 1991 р. // Голос України №44, 1991 р. зі змінами і доповненнями.
16. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27. 03. 1991 р. // Голос України № 86, 1991 р. із змінами і доповненнями.
17. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спец. 7. 050. 106 Облік і аудит. / За ред. проф. Ф. Л. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 680с.
18. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2008. – 483 с.
19. Мочаліна З. М. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення модуля дисципліни «Фінансовий менеджмент» – Харків: ХНАМГ, 2006. − 157 с.