Оцінка і прогнозування економічної стійкості сільськогосподарського виробництва (на матеріалах Автономної Республіки Крим)

У дисертації пропонується формування економіко-математичних моделей оптимізації (ЕММО) на базі вихідних даних експрес-аналізу економічної стійкості для врахування цих особливостей в ЕММО сільськогосподарського виробництва на рівні підприємства (рис. 1).

 

Примітки: – вихідні дані (шукані перемінні задачі) ;

– вихідна інформація задачі (жорстко задається).

 

У сільськогосподарському виробництві необхідно розділити виробничо-технологічні процеси на етапи, що дозволять ввести до складу моделей актуальні в сьогоденних умовах елементи. По-перше, це фінансові потоки грошових засобів від реалізації продукції і на оплату праці, визначення розмірів і термінів кредиту. По-друге, це зручний і ефективний засіб врахування ресурсів парку сільськогосподарської техніки, і виявлення “вузьких” місць під час проведення сезонних сільськогосподарських робіт.

Рекомендується комплекс (ланцюжок) економіко-математичних моделей, пов’язаннях між собою. Це дозволить усунути недоліки окремих постановок завдань і спланувати виробництво таким чином, щоб по всій технологічній лінії сільськогосподарського виробництва одержувався максимальний ефект, що ґрунтується на зібраній інформації.

 

 

Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Економічна нестійкість сільського господарства, його кризовий стан – це результат перш за все механічного копіювання досвіду західних країн. Сільськогосподарські підприємства опинилися без державної дотаційної підтримки в умовах нееквівалентного обміну товарів промисловості та сільського господарства при знецінених лібералізацією основних і особливо обігових засобів. Вони вимушені були звертатись до короткострокового кредитування комерційних банків з високими відсотками, знаходячись при цьому ще й під пресом податкового тягаря.

2. Економічна стійкість сільського господарства має низку притаманних тільки їй особливостей, бо сільське господарство має складну структуру виробництва, яка потребує певного сполучення галузей та їх комбінації з обслуговуючими галузями. Обсяги виробництва суттєво залежать від погодних умов, що дає непередбаченість результатів. Становлення ринкових відносин призвело до економічної невизначеності, яка пов’язана з коливаннями цін і відсоткових ставок за кредит. Також має місце нееластичність попиту на продукти харчування.

3. У дисертації розкрите поняття економічної та фінансової стійкості сільського господарства. Якщо економічна стійкість означає раціональне використання факторів виробництва – землі, праці, капіталу, які забезпечують зростання економічної ефективності, то фінансова стійкість – це така синтетична економічна категорія, яка відображає ліквідність, платоспроможність, ділову активність та фінансову результативність. Під економічною стійкістю галузі сільськогосподарського виробництва розуміється економічна стійкість сукупності господарств різного виробничого типу. Кожному виробничому типу відповідає своя система ведення господарства. Досліджено 10 основних виробничих типів господарств Криму.

У дисертації подані різноманітні методи визначення і розрахунку показників економічної стійкості сільськогосподарського виробництва.

4. Запропоновані метод, алгоритм і програми експрес-аналізу економічної стійкості. Вони охоплюють збір інформації про виробничі типи господарств регіону, аналіз спеціалізації та сполучення галузей, використання основних і обігових засобів, трудових ресурсів. Для цього вводиться 52 показника. Одержують 5 вихідних форм. Аналіз стану рослинництва і тваринництва потребує відповідно залучення 56 і 30 показників. У результаті вирішення цього завдання одержують 11 вихідних форм. Для аналізу фінансової діяльності підприємств різних виробничих типів вводиться 16 показників балансу та звіту про фінансові результати. За допомогою цих даних обчислюються показники, які зводяться у чотири групи: ліквідність і платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність і економічна результативність. У результаті отримують 4 вихідні форми.

Сукупність даної інформації і є рішенням задачі експрес-аналізу економічної стійкості агропідприємства.

5. Проаналізовані зміни після здійснення реформ у сільському господарстві. Зменшилась кількість виробничих типів господарств. Не витримали вступ до ринкових відносин бройлерний тип птахівництва, овоче-скотарські типи господарств, які стали зерно-тваринницькими. Встановлено, що зміна форми власності не впливає на виробничий тип господарств, що вже склався. Внаслідок трансформації з 222 КСП утворені 444 підприємства різноманітних форм господарювання. Фактично пройшов процес деконцентрації і деспеціалізації. Усі нові форми господарювання засновані на оренді землі.

6. Результати експрес-аналізу використання сукупного сільськогосподарського капіталу підтвердили, що його величина в усіх виробничих типах господарств значно зменшилась, а ефективність знизилась. Основні причини – зменшення обсягів виробництва і збільшення виробничих затрат. Це підтверджується аналізом стану галузей рослинництва і тваринництва за минулі 11 років і особливо ростом собівартості всіх видів продукції. З метою виживання господарств була змінена структура посівів у бік збільшення площ озимих пшениць, деякого росту площ під соняшником. Порушені сівозміни. Пройшло різке скорочення поголів’я тварин і ще більш значне зменшення виробництва кормів, що стало причиною зниження продуктивності тварин.

7. Зважаючи на зацікавленість у підвищенні економічної ефективності використання ресурсів господарств різних виробничих типів, розроблена багатофакторна модель. Для досліджень були узяти дані балансових звітів ВАТ “Крымтеплица” (овочівництво на закритому ґрунті) і ВАТ “Рисовое” (рисово-тваринницький тип). Ця модель дозволяє встановити вплив факторів на рівень рентабельності продаж. Наприклад, для господарства “Крымтеплица” при збільшенні на 10% факторів виробництва рівень рентабельності продаж знизився: від амортизації – на 3, 05%, від оплати праці – на 6, 05%, від матеріалів – на 14, 8%.

Доведені зміни впливу факторів за період з 1990 р. по 2000 р. на зниження рівня рентабельності продаж. Так, вплив росту амортизації виріс у 2, 84 рази, оплати праці – в 1, 63 рази, матеріалів – у 14, 1 рази, податків – у 3, 87 рази, сукупного сільськогосподарського капіталу – в 0, 33 рази.

Використання багатофакторної моделі розкриває можливості підвищення економічної стійкості