Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
83
Мова:
Українська
и навесных| | | | | | | | | | |
|сельскохозяйствен- | | | | | | | | | | |
|ных машин, строи-| | | | | | | | | | |
|тельно-дорожных и| | | | | | | | | | |
|других аналогичных| | | | | | | | | | |
|машин | 107| 95 | 87 | 82 | 78| 75 | 73 | 71 | 69 | 80 |
| | | | | | | | | | | |
|17. Рабочие места в| | | | | | | | | | |
|кабинах и салонах| | | | | | | | | | |
|самолетов и верто-| | | | | | | | | | |
|летов | 107| 95 | 87 | 82 | 78| 75 | 73 | 71 | 69 | 80 |
+-------------------+----+----+----+----+---+----+----+----+----+-------+
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Визначення поняття шуму.
2. Джерела механічного шуму.
3. Джерела аеродинамічного шуму.
4. Визначення понять звукове поле, звуковий тиск та інтенсивність звуку.
5.Значення порогу чутливості та больового порогу.
6. Визначення понять рівень інтенсивності звуку. Які одиниці вимірювання рівня інтенсивності звуку?
7. Характеристика звукових, інфразвукових та ультразвукових частот.
8. Поняття та характеристика звукових октав.
9. Класифікація та характеристика видів шуму.
10. Методи та засоби захисту від шуму.
ЛІТЕРАТУРА
1. І.М. Трахтенберг, М.М. Корщун, 0.В.Чебанова. Гігієна праці та виробнича санітарія. Київ : Охорона праці, 1997 - 462 с.
2. Охорона праці / за ред. К.Н. Ткачука / К.: Охорона праці. 1998-320 с.
3. Л.ІІ. Борисов, Д.Р. Гужас. Звукоизоляция в машиностроении. М.: Машиностроение, 1990 - 254 с.
4. В.И. Русин, Г.Г. Орлов, Н.М. Леделько. Охрана труда в строительстве. К.: Будівельник, І990 - 208 с.
5. Ю.В. Карпов, Л.А. Дворяшева. Зашита от шума и вибрации на предприятиях химической промышленности. М.: Химия, 1991-120 с.
6. М.П. Кунчик, М.П. Гандзюк, І.Ф. Степанець. Охорона праці /лабораторний практикум/. К.: Основа - 1998-224 с.
Практична робота 4
РОЗРАХУНОК ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ
1. Основні теоретичні положення
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричним джерелом світла; суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним [1].
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називається освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях . Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань[ 2...4].
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове [4,5].
Класифікація виробничого освітлення приведена на рисунку 4.1.
Завдання світлотехнічного розрахунку системи штучного освітлення полягає у визначенні потужності джерел світла за заданою освітленістю або у визначені за заданим розміщенням світильників і відомій потужності джерел світла освітленості на розрахунковій площині і розподілення яскравості в полі зору.
Вирішення як першого, так і другого завдань, які часто в світлотехніці називаються прямим та перевірочним розрахунками, вимагає в загальному випадку чи розрахунку розподілення світлових потоків, що безпосередньо падають від світильників на розрахункову площину (стелю, стіни) так і розрахунку потоків світла, що багаторазово відбиваються між поверхнями, які обмежують освітлюване приміщення.
Сумарна освітленість у заданій точці розрахункової площини (Ер) може, в загальному вигляді, розглядатись, як сума двох додатків:
(4.1)
де (Ер)пр – пряма складова освітленості;
(Ер)в – відбита складова освітленості.