Охорона праці в галузі

Горизонтальні козирки:

4.із захисним кутом до 30° 

5.із захисним кутом 15-45° (багатоступінчасті)

 

**** - Тип приміщення

1.агломераційна фабрика;

2.цементний завод;

3.ковальський цех;

4.ливарня;

5.інструментальний цех;

6.механічний цех;

7.цех отрутохімікатів;

8.цех добрив;

9.цех з виробництва кислот;

10.швейний цех.

 

 

1.Що таке природне освітлення? Фізична суть.

2.Що таке освітленість? У яких одиницях вона вимірюється?

3.Як визначити нормоване значення КПО для різних поясів світлового клімату?

4.Які види природного освітлення вам відомі?

5.Що таке розряд зорової роботи?

6.Як визначити коефіцієнт природної освітленості?

7.Як нормується КПО при бічному, верхньому та комбінованому природному освітленні?

 

 

 

1.Агєєв Є.Я. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи по вивченню дисц. / Є.Я. Агєєв. – Львів: Новий Світ – 2000, 2009. – 404 с.

2.Геврик С.О. Техніка безпеки: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / С.О. Геврик, Г.В. Сомар, Л.П. Пешко. – К.: Ельга, 2006. – 316 с.

3.Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібн. – 4-те вид. виправ. І доп./ Г.Г. Гогіташвілі, В.М. Лапін. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

4.Грищук М.В. Основи охорони праці: Підручник / М.В. Грищук. – К.: Кондор, 2007. – 240 с. 5. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібн. / Л.П. Керб. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 216 с.

5.Гандзюк М.П. Основи охорони праці: Підр. для студ. вищ. навч. закл. / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. За ред.. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2009. – 408 с.

6.Геврик Е.О. Охорона праці: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

 

 

 

1.Теоретичні відомості

Адаптуючи національне законодавство до законодавства Європейського Союзу, відповідно до принципів державної політики в галузі охорони праці Верховна Рада у 1999 році прийняла Закон Україні “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. У цьому законі враховані рекомендації Міжнародної організації праці (рекомендація № 67), які визначають, що всі витрати на компенсації за виробничі травми та професійні захворювання повинні покривати роботодавці шляхом обов‘язкового соціального страхування працівників.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

-паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

-своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

-обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;

-надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

-обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;

-формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

-диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

-економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

-цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Грошові надходження до фонду соціального страхування від нещасного випадку формуються шляхом сплати роботодавцями щомісячних страхових внесків СВ , розмір яких визначається за формулою:

 

 , (6.1)

 

де СТ – страховий тариф, який є чинним для підприємств одного класу професійного ризику виробництва у процентах; 

ВОП – сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок у гривнях.

Страховий тариф визначається за класом професійного ризику виробництва, який встановлюється згідно з класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва (табл. 6.1).

Фактичні витрати на оплату праці обчислюють шляхом сумування заробітної плати працівників з врахуванням того факту, що максимальна величина фактичних витрат на оплату праці кожного працівника, з якої справляються страхові внески 15 мінімальних заробітних плат.

Для вмотивування роботодавців покращувати умови праці застосовують знижки і надбавки, які залежать від стану травматизму на підприємстві у порівнянні з станом травматизму на підприємствах цього класу професійного ризику виробництва.

Знижки чи надбавки до страхового внеску Фонд застосовує з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік. Їх визначають за формулами

, (6.2)

, (6.3)

 

де Пn – частка витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; 

ВШn – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; 

СВn – сума страхових внесків підприємства у минулому календарному році; 

Пк – частка витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим