Оперативне лікування та поетапна реабілітація жінок дітородного віку з опущенням та випадінням внутрішніх геніталій

 

Таблиця 3

Середні реографічні показники м’язів тазового дна у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів після операції

Примітки: * – різниці статистично вірогідні (p<0, 05) у порівнянні з жінками контрольної групи; анакрота (а) – приток крові до тазового дна та промежини; катакрота (к) – відток крові; амплітуда хвилі – скорочення м’язів тазового дна та промежини

 

У жінок основної групи відмічено чітке зниження показників амплітуди хвиль, наближення їх до норми 0, 500*0, 004 Ом у правому відведенні і 0, 470*0, 06 у лівому відведенні, проти 0, 740*0, 006 у правому і 0, 680*0, 004 у лівому відведеннях у жінок, що отримали традиційне лікування (р*0, 05).

Анакрота і катакрота у всіх відведеннях у жінок основної групи не відрізнялись від здорових – відповідно, 0, 16*0, 01 сек і 0, 44*0, 04 сек проти

0, 20*0, 04 і 0, 47*0, 01 сек у контрольній групі. У жінок контрольної групи тривалість хвилі хоча і знизилася до 0, 85*0, 03 сек, але все ж таки залишилася значно вищою, ніж тривалість хвилі у жінок основної групи 0, 80*0, 01 сек. У 41 (91%) з 45 жінок основної групи виявлені реографічні ознаки нормалізації гемодинаміки, у той час як у контрольній групі таки ознаки вдалося констатувати лише у 3 (15%) з 20 жінок.

У цілому результати реографічних досліджень кровообігу м’язів тазового дна і промежини жінок з випадінням і опущенням внутрішніх статевих органів свідчать про значне порушення гемодинаміки відповідних областей. Застосування комплексу немедикаментозних реабілітаційних заходів значно поліпшує гемодинаміку м’язів тазового дна, дозволяє у більш короткий строк відновити їх функцію, що свідчить про ефективність запропонованого комплексного лікування до- і після операції з приводу опущення і випадіння внутрішніх статевих органів.

Дослідження імунного статусу жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів.

Результати імунологічних досліджень жінок до операції подані у таблиці 4.

 

Таблиця 4

Середні показники імуноглобулінів і циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові жінок з пролапсом геніталій.

 

 

Примітки: здорові жінки (10) обстежені для порівняння з жінками з Опущенням і випадінням внутрішніх геніталій

 

У жінок з пролапсом геніталій встановлено підвищення усіх фракцій імуноглобулінів. Так, концентрація імуноглобуліну А складала 6, 8*1, 8 г/л проти 3, 04*0, 1 г/л у здорових жінок (р < 0, 01). Фракція імуноглобулінів М також підвищена до 5, 8*0, 2 г/л проти 4, 4*0, 3 г/л у здорових жінок (р<0, 01). Найбільш значне збільшення імуноглобулінів класу G 14, 1*0, 3 г/л проти 9, 6*0, 7 г/л (р<0, 01).

Підвищення концентрації сироваткових імуноглобулінів класу А, М і G свідчать про напруження захисних механізмів жінок з опущенням та випадінням внутрішніх геніталій.

Щодо рівня циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів, то їх кількість була збільшена до 94, 5*2, 5 проти 85, 0*2, 7 у здорових жінок (р<0, 05).

Результати імунологічних досліджень у післяопераційному періоді у жінок, що отримали лікування за нашим методом (основна група) і жінок, що отримали традиційне лікування (контрольна група), надані у табл. 5.

У жінок контрольної групі рівень імуноглобулінів класа А хоч і знизився до 5, 9*1, 2 г/л, але все ж залишився значно вищим, ніж у жінок основної групи 3, 6*0, 9 г/л (р<0, 01). Таке саме відношення відмічалося і у рівні імуноглобулінів М і G. Так, у основної групи, рівень IgM 4, 6*0, 2 г/л проти 5, 2*0, 1 г/л у контрольній групи (р<0, 05).

Таким чином, результати досліджень свідчать, що у жінок, які отримали у післяопераційному періоді комплекс реабілітаційних заходів, відновлюються відношення імуноглобулінів А, М і G. Тим часом, як у жінок, що отримали традиційну терапію, динаміка була менш виражена.

 

Таблиця 5

Середні показники імуноглобулінів і циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові жінок, оперованих з приводу опущення і випадіння геніталій, що отримали реабілітаційну немедикаментозну терапію.

 

 

Дослідження вмісту ЦІК показало значне зниження їх концентрації у жінок основної групи – 86, 9*2, 9. В групі жінок, що отримали традиційну терапію, була лише тенденція до зниження циркулюючих імунних комплексів – 91, 4*0, 3.

Очевидно, зміна імунорезистентності організму жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів є значним патогенетичним механізмом у розвитку цієї патології.

В результаті гістологічних досліджень вилучених клаптів слизової стінки піхви встановлено, що у жінок з тривалістю захворювання до 10 років має місце помірний міофіброз, атрофічні зміни сполучної тканини, а у жінок з тривалістю захворювання більше 10 років виявлено багато грубоволокнистої сполучної тканини, склероз, гіаліноз та різка атрофія м’язових волокон.

Оперативне лікування жінок з опущенням і випадінням внутрішніх геніталій за нашою методикою дозволило відновити порушені топографо-анатомічні взаємовідносини між культею шийки матки або тілом матки і сусідніми органами, забезпечити профілактику рецидивів опущення та випадіння внутрішніх статевих