+3 8(066) 185-39-18
fсплатила штрафу, постанова адміністративного органу або посадової особи надсилається до органу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи чи місцеперебування майна для примусового виконання.
Аналогічним чином виконується постанова у справі про адміністративні правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди, якщо вона не виконана добровільно в установлений строк. Така постанова є підставою для примусового її виконання шляхом стягнення збитків з боржника у порядку виконавчого провадження (ст. ст. 40, 329, 330 КУпАП) [64].
Підставою для примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби є також рішення іноземних суддів і арбітражів у передбачених законом випадках. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами України та Законом України від 29 листопада 2001 року „Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”[65].
Рішення іноземного суду (арбітражу) виконується примусово органами державної виконавчої служби на підставі ухвали апеляційного суду Автономної Республіки Крим, обласного, міста Києва і Севастополя апеляційних судів, якою задоволено заяву іноземного стягувача і дано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 10 Закону України „Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” та ст. 84 Закону України „Про виконавче провадження”).
У такій ухвалі має бути викладений висновок про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове виконання рішення на території України з викладенням його змісту і визначенням сум грошових зобов’язань за ним в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ (за винятком, коли такі зобов’язання мають виконуватися в іншій валюті відповідно до законів України). З набранням ухвалою законної сили видається виконавчий лист на примусове виконання рішення іноземного суду.
Підставою для здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою є рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини”[66]. У 1997 році Верховна Рада України ратифікувала Європейську Конвенцію із захисту прав та основних свобод людини та протоколів до неї. З цього часу громадяни України, особи без громадянства та іноземці набули право відстоювати свої права і свободи в Європейському Суді з прав людини, який приймає рішення проти держави Україна, коли задовольняє скаргу особи та зобов’язує держави сплатити певні відшкодування на користь людини, і тоді, коли це рішення не виконується державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особам, його виконання може здійснюватись державною виконавчою службою примусово.
У порядку судового виконання підлягають примусовому виконанню рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями та майном.
Законом України від 23 квітня 1991 року „Про свободу совісті і релігійні організації”[67] передбачається, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культова будівля може передаватися в користування двом і більше релігійним громадам за їх згодою. З кожною громадою укладається окремий договір, в якому передбачається порядок і черговість користування будівлею. Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України (ст. ст. 783, 784 Цивільного кодексу України) [68].
Спори з питань щодо володіння та користування культовими будівлями і майном вирішуються державними органами України та місцевими державними органами у справах релігій. Їх рішення, не оскаржене в суд протягом місяця з дня його прийняття, а у разі оскарження – після прийняття судом постанови про відмову в задоволенні скарги, може бути виконане примусово органом державної виконавчої служби.
До примусового виконання органом державної виконавчої служби віднесено рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках.
Відповідно до Закону України від 28 листопада 1993 року „Про Антимонопольний комітет України” [69] на нього покладено здійснення захисту законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо профілактики і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладення стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень. Рішення Антимонопольного комітету і його територіальних відділень, не виконані зобов’язаною особою добровільно, є підставою для примусового їх виконання.
Підставою для примусового виконання державною виконавчою службою є рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу. Виконавчий збір – це санкція відповідальності майнового характеру, яка накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для стягнення виконавчого збору виконавець виносить постанову, яка у разі її добровільного невиконання виконується примусово шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов’язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, які вони не виконують добровільно, є підставою для примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи чи на її майно.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні та рішення про поновлення на роботі є підставою