Основні аспекти зворотнього зв’язку та його суть

Здебільшого зворотний зв'язок часто виступає у непрямій, завуальованій формі і саме тому не дає реальної інформації її реципієнтові. Звернемо увагу на деякі з них. За змістом зворотний зв'язок може нести реципієнтові негативну або позитивну інформацію про нього. У першому випадку досить легко припустити існування ряду підстав, які схиляють комунікатора зворотного зв'язку завуалювати його: небажання скривдити людину, невпевненість у тому, як подібна інформація буде сприйнята, відсутність готовності до ризику і т. д. Такі деформації зворотного зв'язку приводять до того, що людина може виявитися замкненою у світі власних ілюзій, що, заважає знаходженню спільної мови.

Часто вибір непрямої, а не прямої форми передачі такого роду відомостей характерний для ситуацій, коли зворотний зв'язок за змістом є позитивним. Наприклад, це може трапитися з побоювання бути сприйнятим як підлабузник. Інший приклад: людина хочете сказати «я вас кохаю», а насправді починає активно жартувати над людиною. Настільки непрямий спосіб вираження відносин, можливо, обирається внаслідок недостатньої впевненості у собі, страху піддавати себе випробуванням (бути відкинутим, осміяним). У результаті виникає значна імовірність того, що партнер не зрозуміє людину, у нього складеться мінливе уявлення про почуття і наміри стосовно нього а, отже, людині не вдасться досягти тієї мети, з якою вона вступала у спілкування.

Проблеми реалілізації зворотного зв'язку виникають не лише тоді, коли комунікатор обирає непрямий спосіб передачі міжособистісної інформації, такий процес може мати місце і у випадку прямого зворотного зв'язку, щоправда при цьому виникають специфічні складності зі сприйняттям інформації реципієнтом. Певні проблеми можуть виникнути і у випадку сприйняття прямого зворотного зв'язку, який містить негативну інформацію і подається у формі загальної оцінки. Саме такий зворотний зв'язок у повсякденному житті звичайно асоціюється з поняттям «сваритися». Як правило, він провокує реципієнта на відкидання, несприйняття тієї, можливо, конструктивної інформації, яка у ньому міститься.

Негативний оцінний зворотний зв'язок сприяє актуалізації захисних механізмів особистості, що приводить до меншої здатності зосередитися на структурі, змісті і когнітивних значеннях послання. У подібній ситуації на сприйняту людиною інформацію значною мірою впливають проекції її власних тривог, мотивів, турбот, і вона виявляється менш здатною до адекватного сприйняття. Ці змінені сприйняття легко можуть результувати у проекції негативних і ворожих почуттів стосовно інших членів групи. Не випадковим є той факт, що негативний зворотний зв'язок у загальній оцінній формі часто продукує у її реципієнта негативну «ти-концепцію» комунікатора зворотного зв'язку.

Зворотний зв'язок у формі загальної оцінки знижує сприйнятливість реципієнта, робить його малоінформативним. Висловлювання на зразок «він – погана людина» не приносять користі тим, кому вони призначені, оскільки залишається незрозумілим, у чому конкретно це виражається. Справа в тому, що подібне судження звичайно стосується не окремого вчинку, конкретної поведінки, а до поведінки взагалі, і це ускладнює діагностику тієї окремої ланки неблагополуччя. Форма загальності в цьому випадку перешкоджає конструктивній переробці інформації, її реальному використанню реципієнтом. До речі, те же саме може стосуватися і позитивного по змісту зворотного зв'язку у загальній оцінній формі (наприклад: «Ти – гарний»), коли залишається незрозумілим, на закріплення якого саме вчинку чи окремого кроку зорієнтована дана похвала. Отже, різні порушення у сприйнятті зворотного зв'язку виступають, як правило, наслідком некоректних форм його подачі. У цілому ж невміння адекватно сприймати зворотну інформацію продукує негативне спілкування, яке не задовольняє його учасників.

Адекватний зворотний зв'язок є істотним у контексті будь-якого спілкування. Особливо актуальною є проблема адекватних форм зворотного зв'язку в ситуаціях педагогічного спілкування, коли його сторонами виступають вчитель і учні, батьки і діти. Основну спрямованість подібного спілкування становить психологічний вплив, успішність якого припускає, зокрема, вміння вихователя у відповідній, коректній формі зробити так, щоб зворотний зв'язок був правильно зрозумілий і сприйнятий вихованцем. Це вміння вплітається практично у кожен крок виховної роботи, у зв'язку з чим надзвичайно важливо, наскільки в ансамблі професійних якостей викладача представлені і розвинені, по-перше, соціально-перцептивні вміння, тобто спостережливість у відношенні свого внутрішнього світу і внутрішнього світу іншого, його і свого місця у системі міжособистісних відносин і т. д. По-друге, такого роду спостережливість обов’язково повинна доповнюватися відповідними комунікативними вміннями, які включають, у тому числі, навички використання зворотного зв'язку з певними параметрами.

 

 

Тенденції сучасного розвитку підвищують вимоги до компетентності сторін спілкування, припускаючи високий рівень їх соціально-психологічної підготовки. На сьогодні у вирішенні міжособистісних проблем недостатньо обмежуватися опорою лише на здоровий глузд, традиції і досвід, – необхідно активне освоєння і цілеспрямоване використання різноманітних соціально-психологічних механізмів. Підвищення соціально-психологічної компетентності особистості – складне завдання, яке вимагає залучення широкого кола засобів, одним з яких є різні методи соціально-психологічного тренінгу. Соціально-психологічний тренінг у широкому змісті розуміється як система активної підготовки до спілкування.

Якщо розглядати такий тренінг з погляду змісту, він включає цілий ряд завдань. Це можуть бути завдання, які стосуються особистості і групи. Відносно особистості окремого учасника передбачається, зокрема, що результатом спілкування в групі тренінгу стане зростання розуміння мотивів, інтенцій, фрустрацій, «стратегій поведінки», взагалі