Основні характеристики процесу виникення психодіагностики як науки

5. Психодіагностика як наукова дисципліна є розділом практичної психології, який в оцінці і розумінні виникаючих проблем використовує психологічні знання, закономірності формування і розвитку психіки.

6. Психодіагностичний процес у науковій його організації використовує суб'єкт обстеження, психодіагностичні методики, взаємодію діагноста і випробуваного (обстежуваного в психодіагностике прийнято називати випробуваним), психологічний діагноз.

Виділені елементи психодіагностики визначають зміст підготовки і безпосереднє психологічне обстеження з наступною рубрикацією для нагромадження діагностичної інформації у спеціальному протоколі дослідження.

 

 

Психодіагностика характеризується широким спектром методичних підходів. Різноманіття цих підходів обумовлює існування різних систем класифікації психодіагностичного експерименту залежно від виділених різними авторами значимих для класифікації атрибутів. Для комп'ютерної психодіагностики таким значимим атрибутом може служити формалізованість психодіагностичної методики, яка визначається можливістю використання в психодіагностичному експерименті комп'ютерної інформаційної технології.

Для конкретизації поняття «формалізованість» доцільно виділити порівняно самостійні елементи психодіагностичного експерименту, які піддаються систематизації. До них відносяться, у першу чергу, вплив на випробуваного в ході експерименту (стимули), відповіді (відгуки) випробуваного на цей вплив і операції з інформацією, породженої реакціями випробуваного на стимули. Відповідно, підставою для класифікації психодіагностичних методик можуть служити різні поєднання форм тестових завдань зі способами реагування випробуваних, доповненими характеристиками процедур обробки експериментальних даних.

Всі види стимулів розділені на вербальні і невербальні. У свою чергу, серед вербальних виділяють стандартизовані та індивідуально орієнтовані стимули, а невербальні містять у собі статичні і динамічні стимули.

Вербальні стимули – це питання, твердження і завдання, виражені словами. Стандартизовані стимули є однаковими для всіх випробуваних, у той час як індивідуально орієнтовані підбираються окремо для кожного конкретного випробуваного.

Поєднання вербальних стандартизованих стимулів із закритими відповідями типу «Вибір» визначає найбільше коло психодіагностичних методик – тести-опитувальники. Завдання у цих тестах представлені у вигляді питань або тверджень, щодо яких випробуваний виносить судження (найчастіше використовується дво- або триальтернативний вибір відповідей, наприклад, «Так», «Ні», «Не можу сказати»). За змістом серед тестів- опитувальників умовно виділяють опитувальники-анкети, біографічні опитувальники і особистісні опитувальники.

Опитувальники-анкети призначені для одержання певної інформації про обстежуваного, яка не має безпосереднього відношення до його особистісних особливостей. Прикладом може служити Мічіганський скрінінг-тест виявлення алкоголізму, для якого характерний слабкий зв'язок отриманих результатів з особистісними показниками обстежуваних.

Біографічні опитувальники зорієнтовані на одержання даних про історію життя людини. Найбільш типові питання в них відносяться до рівня і характеру освіти, спеціальних навичок та інших, відносно об'єктивних, показників. Інформація, яка надається біографічними опитувальники, як правило, є допоміжною для одержання достовірної інтерпретації результатів психодіагностичних тестів, але може носити і власне діагностичний та прогностичний характер.

Особистісні опитувальники представляють найбільш об'ємну групу тестів-опитувальників. Вони призначені для вимірювання різних особливостей особистості. Та сама психологічна змінна в цих опитувальниках відбивається групою пунктів (не менше 6-7). Пункти можуть бути прямими, які апелюють безпосередньо до досвіду суб'єкта (наприклад: чи боїтеся Ви темряви?), або до думок, суджень випробуваного, у яких побічно проявляється його особистий досвід або переживання (наприклад: більшість людей чесні). Опитувальники будуються як одновимірні, які представляють одну змінну, або багатовимірні, які одночасно відбивають декілька особистісних показників. Серед особистісних опитувальників виділяють опитувальники рис особистості, типологічні опитувальники, опитувальники мотивів, інтересів, цінностей та установок.

При конструюванні опитувальників рис особистості використовується підхід, який базується на виділенні груп тісно пов'язаних особистісних ознак (прикладом може служити популярний опитувальник 16PF Р. Кеттелла. Вітчизняна адаптація із застосуванням комп'ютерного аналізу пунктів проведена A. М. Шмельовим та В. І. Похилько). Типологічні опитувальники ґрунтуються на об'єднанні схожих випробуваних у групи (типи), і в них у якості імені поняття виступає назва відповідного типу, а зміст розкривається описом типового (або усередненого) представника. Одним з найпоширеніших як за рубежем, так і у нас у країні є Міннесотський багатофазний особистісний опитувальник (MMPI). Перша вітчизняна адаптація MMPI зроблена Ф. Б. Березіним зі співавторами та Л. Н. Собчик.

Опитувальники мотивів дозволяють встановити, на що спрямована активність індивідуума (мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки). Прикладом у вітчизняній психодіагностиці може служити адаптований Ю. Л. Ханіним скорочений варіант опитувальника Марлоу-Крауна. Цей опитувальник стандартизований на вибірці спортсменів і використовується для діагностики мотивації схвалення, контролю за фактором «соціальної бажаності», а також при вивченні переважних середоввищних і міжособистісних впливів.

Опитувальники інтересів, залежно від ступеня насиченості особистісними показниками, можуть бути віднесені і до опитувальників-анкет. Найбільш відомим за рубежем є розроблений Е. Стронгом «Бланк професійних інтересів» (адаптація Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М.). У цьому опитувальнику визначається чотири параметри інтересів:

подібність інтересів обстежуваного з інтересами осіб, які досягли успіху в певній професії;

подібність інтересів обстежуваного з типово чоловічими і типово жіночими;

ступінь зрілості інтересів;

ступінь професійної підготовки.

«Бланк» містить 400 завдань, розділених на 8 рубрик, наприклад, «професія», «шкільні предмети», «розваги» і т. д.

Опитувальники цінностей спрямовані на вимірювання ціннісних орієнтацій особистості, які формуються у процесі засвоєння соціального досвіду і проявляються в інтересах, установках та інших проявах особистості, тому опитувальники цінностей близькі до опитувальників інтересів, мотивів і установок. Прикладом є опитувальник цінностей спеціальностей Д. Супера, який дає відомості про важливість для обстежуваного кожної з 45 цінностей спеціальностей, наприклад, допомога іншим – для психолога, можливість просування по службі – для адміністратора і т. д.

Опитувальники установок застосовуються переважно в соціально-психологічних і соціологічних дослідженнях.

Застосування тестів-опитувальників характеризується малим ступенем залученості психодіагноста у процедуру обстеження. Алгоритми обробки результатів цих тестів, як правило, являють собою нескладну процедуру підрахунку кількості збігу відповідей випробуваного з так званим діагностичним ключем і наступне приведення отриманого результату до нормованого вигляду. Очевидно, автоматизація подібного тестування за допомогою сучасних комп'ютерів є нескладним технічним завданням. Основні труднощі зустрічаються на етапі формування автоматизованої інтерпретації даних багатовимірних тестів-опитувальників.

«Ручне» використання тестів-опитувальників припускає фіксований порядок пред'явлення стимулів. Зміна цього порядку на випадковий приводить до рандомізованого типу психодіагностичного експерименту. Включення за допомогою комп'ютера зворотного зв'язку забезпечує проведення так званого адаптивного тестування.

Прикладом вербальних стандартизованих психодіагностичних методик з відкритими відповідями типу «Доповнення» може служити методика завершення пропозицій. Обстежуваному пропонується серія незакінчених пропозицій, які складаються з одного або декількох слів, для того, щоб він їх завершив на свій розсуд. Пропозиції у даній методиці формулюються таким чином, щоб стимулювати випробуваного на відповіді, які відносяться до досліджуваних властивостей особистості. Іншим прикладом є методика завершення історій, де, на відміну від попередньої методики, у якості стимулу виступає невелика розповідь. Дані методики в нашій країні застосовуються переважно в клініко-діагностичних дослідженнях.

Стандартизація розглянутих методик досягається шляхом віднесення довільних відповідей випробуваного до певної опорної множини психологічних категорій. Відкриті опитувальники припускають використання контент-аналізу. Для вирішення завдань контент-аналізу комп'ютери почали застосовуватися в 60-х роках. Складання обчислювальних програм для контент-аналізу є трудомісткою справою, тому комп'ютеризація даних методик проблематична. Тут важливо правильно оцінити виграш, який може дати машинна обробка у порівнянні з ручним контент-аналізом довільних відповідей, а це, у свою чергу, залежить від конкретних завдань дослідження, обсягу матеріалу, який підлягає аналізу, і від ступеня його формалізованості.

 

 

Бодалев А. А., Столин В. В. Общая психодіагностика. – СПб. : Речь, 2003. – 439 с.

Бурлачук Л. Ф. Психодіагностика. – СПб. : Питер, 2003. – 350 с.

Бушуєва Т. В. Проведення психодіагностичного обстеження. – К. : НПУ, 2005. – 94 с.

Комінко С. Б., Кучер Г. В. Кращі методи психодіагностики. – Т. : Карт-бланш, 2005. – 408 с.

Корольчук М. С., Осьодло В. І. Психодіагностика. – К. : Ельга; Ніка-Центр, 2004. – 399 с.

Терлецька Л. Г. Основи психодіагностики. – К. : Главник, 2006. – 144 с.