+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
22
Мова:
Українська
Основні положення законодавчих актів з трудових та правових питань охорони праці
Законодавчо-нормативна база у сфері охорони праці
Основні законодавчі акти з охорони праці
Законодавча та нормативна база України з охорони праці регламентує створення і забезпеченням безпечних умов праці.
Правовою основою законодавства України про охорону праці є:
1.Конституція України.
2.Закон України «Про охорону праці».
3.Кодекс законів про працю України (КЗпП).
4.Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
5.Основи законодавства України про охорону здоров'я.
6.Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
7.Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».
8.Закон України «Про пожежну безпеку».
6.1.2.Основні законодавчі та інших нормативні документи, що регламентують питання охорони праці в Україні
Зараз в Україні створена і діє ціла система законодавчих та нормативно - правових актів, що регламентують питання охорони праці в усіх галузях виробництва та сферах діяльності. Структура основних законодавчих та інших нормативних документів з охорони праці представлена на рис. 2.1
Рис. 2.1. Структура законодавства та нормативно-правового забезпечення охорони праці
В Конституції України (стаття 43) записано:
«Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом».
«Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».
В статті 45 Конституції проголошено: кожний, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, скороченої тривалості роботи у нічний час.
У статті 46 Конституції вказується на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Кодекс встановлює, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною .
Глава 18 Кодексу визначає основи організації нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, державного нагляду за охороною праці.
Закон України «Про охорону праці»
Основоположне значення в галузі охорони праці має Закон України «Про охорону праці», прийнятий 14 жовтня 1992 р., який складається з 9-ти розділів (рис.2. 2).
В розділі І «Загальні положення» (ст. 4) визначено, що основними принципами державної політики з охорони праці є:
-пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;
-підвищення рівня промислової безпеки, шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв та технологій;
-комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавних, галузевих і регіональних програм з цього питання;
-соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
-встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності;
-адаптації трудових процесів до можливостей працівника;
-використання економічних методів управління охороною праці;
-використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
Рис. 2.2. Структура Закону «Про охорону праці»
В розділі ІІ «Гарантії прав на охорону праці» передбачено:
-порядок інформування працівника про умови праці та виплати компенсацій за шкідливі умови праці;
-забезпечення працівників спецодягом;
-забезпечення соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань;
-відшкодування працівнику заподіяної шкоди, в тому числі і моральної;
-регламентація праці жінок та підлітків.
В розділі ІІІ «Загальні положення» передбачено:
-створення на підприємствах комісій з охорони праці, рішення яких має рекомендаційний характер;
-порядок проведення навчання з питань охорони праці,
-порядок створення служб охорони праці на підприємстві;
-порядок проведення обов’язкових медичних оглядів;
-прядок фінансування заходів з охорони праці.
В розділі ІV «Стимулювання охорони праці» зазначено, що економічне стимулювання охорони праці здійснюється згідно з колективним договором та законодавством, а відшкодування збитків - згідно діючого законодавства.
В розділі V «Нормативно-правові акти з охорони праці» регламентується порядок прийняття, перегляд і скасування нормативно-правових актів з охорони праці.
В розділі VІ «Державне управління охороною праці» визначено органи державного управління охороною праці і їх компетенцію.
В розділі VІІ «Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці» встановлені державні органи, на які покладено функцію контролю за дотриманням законодавчо-правових актів.
В розділі VІІІ «Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці» визначено види відповідальності до працівників і підприємств за допущені порушення і порядок накладання санкцій.
В розділі ІХ «Прикінцеві положення» визначено порядок введення в дію даного «Закону».
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці базується на таких основних принципах (табл. 1):
Таблиця 1.
Основні принципи державної