Основні поняття та терміни екології. Закони екології

Моніторинг атмосферного повітря є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля України. Об'єктами моніторингу є;

атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади;

викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Під час проведення моніторингу обов'язково визначають наявність в атмосферному повітрі таких загальнопоширених шкідливих речовин, показників та інгредієнтів атмосферних опадів, як пил, діоксид сірки, бензпірен, радіоактивні речовини тощо, а в атмосферних опадах – сульфати, нітрати, кальцій, магній, рН, кислотність тощо.

За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з урахуванням екологічної ситуації в регіоні, в населеному пункті може додатково проводитися визначення в атмосферному повітрі аміаку, етилбензолу, заліза та його сполук, азотної та сірчаної кислот, хлору та інших забруднюючих речовин.

 

 

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються рівночасно в економічному, соціальному – в першу чергу, а також моральному, естетичному, натуральному апектах, але не всі й незавжди піддаються кількісному обліку. Здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків і пов’язані з погіршенням функціонування об’єктів господарювання. Оцінка соціальних і інших видів збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик і пов’язані вони переважно з негативним впливом на здоров’я людини.

Екологічні (природні) втрати, як правило, не визначаються. Ми оцінюємо не негативні процеси, що відбуваються у природі, а вплив, який спричиняють вони на господарську діяльність, іншими словами, оцінюємо зворотну дію прямої людської діяльності, опосередкованої природою. Звідси стає зрозумілим, чому не всі види втрат можна обчислити кількісно, тобто ми далеко не повно знаємо про явища, що відбуваються в природі, і не всі кінцеві наслідки впливу людини на природу можемо прогнозувати.

Мета оцінки впливу людини на природне середовище полягає в тому, щоб стабілізувати або навіть законсервувати звичайні природні процеси, навчитися їх регулювати. Але це суперечить розвиткові самої природи, для якої характерні еволюційні зміни.

Усі ці особливості складно врахувати і виразити кількісно під час оцінки впливу людини на природне середовище. Оцінці підпадає лише верхня, видима частина айсберга, а тому обчислені витрати завжди менші за реальні. На думку деяких вчених (Мельник Л. Г. Экономические проблемы воспроизводства природной среды. – Харьков, 1988, с. 69), вони становлять не більше 30% -40% сумарних втрат.

Під економічними збитками від шкідливого впливу на навколишнє середовище відходів виробництва розуміють фактичні або можливі витрати народного господарства, виражені у вартісній формі, та витрати на компенсацію цих витрат. Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та на попередження забрудненого середовища на них. Витрати на відвернення забруднення здійснюються безпосередньо на підприємстві чи в іншому джерелі забруднення з метою зменшення шкідливих викидів. Це може будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чистих технологій, попередня обробка палива (наприклад, видалення сірки) тощо. Ці витрати зменшують економічні збитки.

Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять економічні збитки. Ці дві форми збитків виступають одна щодо одної як своєрідна альтернатива.

Економічні збитки – величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків:

від погіршення здоров’я населення;

комунальному господарстві;

сільському та лісовому господарству;

промисловості.

Сутність збитків від погіршення здоров’я населення полягає в недовиробництві національного прибутку через втрати робочого часу, додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату за листом непрацездатності і пенсій тощо. Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як додаткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування дерев’яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби тощо. Збитки в сільському господарстві обумовлюються зниженням цінності посівних площ на забруднених ділянках, причому це, по-перше, зниження врожайності сільськогосподарських культур, а по-друге – забруднення сільськогосподарської продукції. Урожайність зернових культур внаслідок забруднення зменшується на 20 – 25%, соняшнику – на 15 – 20, овочів – на 15 – 30%. У забруднених районах зростає захворюваність великої рогатої худоби: лейкозом у 2, туберкульозом в 1, 5, маститами в 1, 9 рази вище, ніж в екологічно чистих районах. Знижується продуктивність худоби: наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13 – 14% нижчі, ніж в умовно чистих господарствах.

Проблеми й труднощі оцінки негативного впливу на природу спричинили виникнення двох основних альтернативних підходів. Перший заснований на фактичній (при можливості – повній) оцінці завданого збитку, другий – на оцінці попередніх витрат на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок стосується фактичних збитків чи витрат, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий – на потенційні збитки внаслідок негативного впливу людини. У господарських розрахунках цей тип збитків називають можливим (або очікуваним). Ліквідація цього заздалегідь передбаченого збитку внаслідок різного типу сферозахисних заходів є відтвореним збитком.

З огляду на сказане під час оцінювання збитків потрібно відрізняти:

видатки на запобігання забруднення (або іншого негативного явища) ;

видатки на компенсацію збитків.

Видатки на попередження й запобігання забруднення реціпієнтів (населення, об’єктів комунально-побутового господарства, сільсько-господарських і лісових угідь; елементів основних фондів промисловості,