Основні вимоги для підготовки викладача дизайнерських дисциплін

У Дніпропетровському театрально-художньому коледжі студенти проходять навчальну, навчально-виробничу і виробничу практику. (Дод. 1-7)

Навчальна практика має своєю метою поглибити і закріпити теоретичні знання студентів, виробити навички практичної і дослідницької роботи, ознайомити із сучасним обладнанням, її проводять на молодших курсах, як правило, в майстернях, офісах, підрозділах вищих навчальних закладів. Форми проведення навчальної практики можуть бути різними: екскурсія на підприємство чи в установу, самостійне вивчення їх діяльності шляхом спостереження чи бесід з працівниками, практична робота на виробництві на робочому місці тощо.

Навчально-виробнича практика має своїм завданням ознайомити студента з його майбутньою спеціальністю дизайнера, художника, скульптура шляхом виконання обов'язків дублера, помічника фахівця. Це дає змогу глибше проникнути у зміст і технологію майбутньої професійної діяльності.

Виробничу практику проходять студенти старших курсів. У процесі цієї практики вони виконують за спеціальністю весь цикл основних робіт, перебуваючи на робочих місцях, вивчаючи значну за обсягом ділянку виробництва і набуваючи навичок організування, управління і контролю. Під час переддипломної практики студенти готують матеріали до дипломного проекту або дипломної роботи.

З метою глибшого ознайомлення практикантів з виробництвом організовують екскурсії на підприємство чи в установу, які завершуються узагальнюючими бесідами з керівниками. Під час виробничої практики спеціалісти-виробничники читають лекції з питань, які стосуються специфіки виду виробництва і нових досягнень техніки, а також з питань економіки організації і управління на основі досвіду підприємства. [24]

По закінченні виробничої практики студенти складають і здають звіти про виконання програми практики. До звіту додають різноманітні технічні матеріали: рисунки, креслення, фотографії, схеми, таблиці, зразки матеріалів, виробів тощо. Керівник виробничої практики перевіряє звіт, після чого практикант складає залік, найчастіше у формі захисту звіту в комісії за місцем практики або у коледжі. Залік оцінюється за чотирибальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), при цьому враховується характеристика і оцінка роботи студента керівником практики від підприємства. У разі незадовільної оцінки виробничої практики призначається повторне її проходження в індивідуальному порядку.

Усі види практики починаються настановчими конференціями, на яких відповідальний за практику викладач і представники кафедр роз'яснюють студентам завдання практики, графік і об'єкти її проведення, розподіл за ними груп студентів і закріплення консультантів-представників кафедр і виробництва. Завершується виробнича практика також конференцією, на якій студенти обмінюються досвідом. [7] Керівники практики, представники кафедр і виробництва вказують на шляхи вдосконалення її проходження і професійної підготовки студентів.

 

 

Практика студентів є обов'язковою складовою частиною процесу підготовки фахівців у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на сучасних підприємствах і в організаціях різних галузей дизайну, освіти, культури.

У Дніпропетровському театрально-художньому коледжі студенти проходять навчальну, навчально-виробничу і виробничу практику. Навчальна практика має своєю метою поглибити і закріпити теоретичні знання студентів, виробити навички практичної і дослідницької роботи, ознайомити із сучасним обладнанням, її проводять на молодших курсах, як правило, в майстернях, офісах, підрозділах вищих навчальних закладів. У коледжі проходять такі практики: пленерну, музейну, біонічну, етнографічну, виробничу. Відповідно фаховим завданням програма передбачає натурне вивчення художньо-композиційних особливостей зображення архітектурного краєвиду, міського, сільського, гірського, індустріального краєвидів, пейзажу природи та водного, а також вивчення та нариси музейних експонатів, тварин, речей побуту то що. Це дає змогу глибше проникнути у зміст і технологію майбутньої професійної діяльності.

 

 

1. Абашкіна Н. В., Бережна С. П., Дорошкевич В. О. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рідна школа. -1994. – № 3-4.

2. Абульханова-Славская К. А. Деятельность й психология личности. – М., 1980.

3. Аванесов В. С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. – М., 1990.

4. Алексюк А. М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі // Проблеми вищої школи. – К., 1994. – Вип. 79.

5. Андрущенко В. Формування конституційної свідомості молоді // Освіта України. – 1996. – № 16.

6. Арзамасцев А., Фербер Р. Рейтинг для студентов // Вестник высшей школы. – 1990. – № 11.

7. Бабаскин В. С., Коржуев А. В., Самойленко П. Й. Фрагменты дидактики высшей школы: теория, методология, практика – М., 2000.

8. Базилевич В., Поночовний М. Національна культура: теорія і практика виховання студентської молоді // Освіта. – 1997. – № 17.

9. Бакулин Й. М. Психологические подходы в понимании сущности способностей // Психология обучения. – 2003. – № 2.

10. Березовим Й. А., Антипова Е. Й., Григорьева Н. Й. Куратор академической группы и его роль в организации воспитательной работы со студентами // Педагогика высшей школы. – Минск, 1981. – Вып. 6.

11. Беспалько В. П. Слагаемые педагогическихтехнологий. – М., 1989.

12. Биков В. Ю., Юсіна Р. А. Впровадження інформаційних технологій у навчальний процес школи // Нові технології навчання. – К., 1995.