Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування

Реальним мотивом є одержання визнання власної позиції, а реальне відношення відношення до ситуації – драматизація з відсутністю перспективи її виправлення. Рекомендаційна стратегія полягає у полегшенні драматизму ситуації, з'ясуванні справжнього запиту. Якщо є потреба (при звинуваченні дитини) – вводиться програма діагностичного обстеження дитини з наступним зняттям звинувачення.

Запит 2. Необхідність психоемоційної підтримки.

Реальним мотивом є розрада, співчуття. Відношення до ситуації – песимістичне, присутність невпевненості в собі, своїх силах. Рекомендаційна стратегія полягає у підтримці, спільному знаходженні засобів і можливостей вирішення проблеми.

Запит 3. Потреба у пораді.

Реальним мотивом є розділення відповідальності за ухвалення рішення, обгрунтованість рішення. Відношення до ситуації – невизначене. Рекомендаційна стратегія полягає у визначенні і формулюванні професійно-особистісної позиції психолога без прийняття відповідальності за наступні дії особи, яка консультується. При необхідності психологічного диференціювання позиції вводиться діагностичне обстеження дитини.

Запит 4. Необхідність психосоматичного лікування дитини.

Реальним мотивом є одержання поради і рекомендацій з лікування дитини. Відношення до ситуації – реалістичне. Рекомендаційна стратегія полягає у задоволенні реального мотиву, якщо проблема лежить у професійному просторі дитячого практичного психолога. При виході проблеми за рамки професійної компетентності слід направити дитину до фахівця відповідного профілю. [3, c. 67]

Таким чином, аналіз запитів дозволяє психологові виявити реальні проблеми дорослого стосовно дитини і побудувати обгрунтовану стратегію психологічних впливів. Слід зазначити, що не завжди обробка запиту ініціює діагностично-корекційні заходи, у деяких випадках психолог може обмежитися рекомендаціями.

 

 

У сфері взаємин батьків та педагогів з дошкільнятами особливо важливо пам’ятати про вразливість та динамічність дитячої психіки, про наявність сенситивних (найбільш сприятливих) періодів у віковому розвитку дитини, про специфіку переживання криз у різний віковий період. Так, наприклад, розв’язання проблеми трирічної вікової кризи і пов’язаним з нею погіршанням взаємин дитини з батьками, вимагає спрямувати зусилля на з’ясування специфіки (особливостей) індивідуального фізичного та психічного розвитку дитини, розгляду конкретних ситуацій, в яких дитина поводиться агресивно чи викликає особливе занепокоєння батьків. Під час аналізу стресогенних факторів важливо звернути увагу батьків на раптовість та несподіваність реакцій, проговорити можливі профілактичні заходи, які б попередили розвиток нейротичності та ворожості з боку дитини. [1, c. 61]

Доречно з’ясувати також можливі причини гіперактивності або, навпаки, підвищеної пасивності дітей дошкільного віку. Для цього важливо провести попередню діагностику на встановлення типу нервової системи та темпераменту. Нерідко причини конфліктів містяться у неадекватних способах вирішення якогось питання або ж простої неуважності батьків до дитячого настрою чи інтересів.

Досить болючою залишається проблема суттєвих розбіжностей між батьками і педагогами з приводу методики навчання і виховання дитини дошкільного віку. Можна розробити план проведення консультації на цю тему, де за круглим столом розглянути найбільш раціональні і доречні способи розв’язання тієї чи іншої проблеми, організувати психологічний лекторій тощо.

Однієї з поширених проблем є небажання дитини, що досягла семирічного віку, навчатися в школі. Причини криються здебільшого в неготовності дитини до школи, яка включає інтелектуальні, мотиваційні та емоційні аспекти. Під час консультування важливо проаналізувати мотиви неадекватної поведінки дитини, соціальну ситуацію її розвитку, а також специфіку підготовки дитини до школи в сім’ї. На основі такого обговорення можна розробити відповідні рекомендації щодо подальшої взаємодії з дитиною, можливо, порекомендувати зустрітися зі спеціалістами-медиками чи дефектологами.

Процедура проведення консультування з проблеми погіршання поведінки дітей передбачає врахування індивідуальних особливостей батьків, їх готовність до змін, а також психолого-педагогічну культуру. Нерідко позитивні результати дає і додаткове діагностування батьків (наприклад, тестування на з’ясування типу ставлення батьків до дитини). [1, c. 63]

Специфіка проведення психологічного консультування батьків щодо раннього виявлення і розвитку здібностей у дітей передбачає врахування умов психічного розвитку дитини, її близького соціального оточення, особливостей індивідуального розвитку, наявність психічних травм тощо. Спільно з батьками вирішується питання навчання дітей (тип школи, рівень навантаження, кваліфікація педагогів).

Психолого-педагогічне консультування батьків дітей молодшого шкільного віку передбачає врахування нормативних психічних новоутворень (рефлексія, довільність, внутрішній план дій), включення дитини у процес учіння, специфіку взаємин з однокласниками, статус дитини у сім’ї. В ході консультування доводиться враховувати цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Практичні рекомендації з виявлення й усунення цих причин мають складатися в процесі діалогу з батьками та за наявності необхідної інформації від учителів. Психологічне консультування батьків дітей цього віку має бути спрямоване на оптимізацію батьківського впливу та підвищення їхнього авторитету.

Основними чинниками розвитку особистості молодшого школяра є ставлення дорослих до шкільної успішності, дисципліни, старанності учнів, дитячих звичок. Думка вчителя для молодшого школяра є найбільш істотною та безапеляційною. Школярі звертаються до вчителя з найрізноманітніших проблем – від випадкових, ситуативних до болючих особистісних (наприклад, конфлікти в сім’ї, розлучення батьків). Тому важливо, щоб педагог був емпатійною, чутливою людиною, зміг відділити суттєве від ситуативного, а в разі необхідності – звернутися по допомогу до психолога.

Вирішення психолого-педагогічних проблем дітей підліткового віку має також цілий ряд особливостей. До типових конфліктів між батьками і підлітками можна віднести: неадекватну соціальну поведінку підлітків, небажання