Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування

Причинами значних труднощів у навчанні дітей можуть виступати нейродинамічні порушення, які виступають у формі емоційної нестабільності, поганого самопочуття, зниження настрою, бурхливого реагування на ситуацію неуспіху. Все це знижує рівень успішності навіть за наявних високих показників інтелектуального розвитку.

Психологічні труднощі дезадаптаційного характеру виступають як похідні (вторинні), тобто формуються як наслідок психофізичних порушень, соціально-психологічних конфліктів, неадекватного оцінювання, неправильної інтерпретації індивідуального психологічного розвитку дитини тощо.

У процесі індивідуального психологічного консультування необхідно визначити основні причини низької навчальної адаптації учнів, а не лише концентруватись на конкретних проявах дезадаптації. Важливу роль в успішній адаптації дітей до школи відіграють характерологічні особливості дитини, наявність основних вікових новоутворень та включеність у провідну діяльність.

Уміння контактувати з ровесниками, включатись у комунікативну діяльність, а також сформованість навичок комунікації посідає основне місце в ситуації переходу учня до іншої школи, що вимагає подолання значних труднощів у спілкуванні. Відомо, що в ситуації ізоляції дитини (особливо в кризовий період) виникають порушення психогенного характеру, які можуть закріпитись у вигляді “депривованого типу реагування” – агресивності, замкнутості, недовіри. [3, c. 71]

У період навчання в школі інколи виникає інтегрована несприятлива ситуація, яка характеризується негативним впливом соціальних (зовнішніх) та психофізичних (внутрішніх) факторів. До такої соціальної ситуації ми відносимо атмосферу, яка складається у більшості закладів інтернатного типу, які характеризуються закритістю, обмеженістю контактів, депривацією інтересів та бідністю емоційних проявів.

Важливо вчасно помітити небезпечні ознаки шкільної дезадаптації та упередити руйнівні наслідки особистісного характеру – емоційні порушення, зниження пізнавального інтересу, поведінкові негаразди.

У ході консультування учителів та вихователів варто не лише проаналізувати причини та прояви дезадаптації тієї чи іншої вікової групи дітей, не лише вивчити індивідуальні характеристики дезадаптованих, а й обговорити шляхи корекції негативної поведінки. Останні залежать від рівня дезадаптованості, вікового періоду, соціальної ситуації розвитку та необхідного досвіду роботи педагога. Консультант, зокрема, навчає таким відомим у гуманістичній психології прийомам і методам, як емпатійне слухання (вчування у внутрішній світ дитини, глибинна оцінка її стану), парадоксальна інтенція (сприяємо відкритому переживанню дитиною справжніх, хоча б і негативних почуттів), діалогічне обговорення ситуації тощо.

Особливої уваги вимагає перша зустріч з клієнтом. Важливо, щоб він повірив у вашу щирість, прагнення зрозуміти, розібратись і допомогти. Клієнт (чи то учень, чи хтось із батьків) має зручно влаштуватись у кріслі, заспокоїтись, без особливого втручання викласти інформацію, настроїтись на серйозну роботу. Не можна забувати, що немає неважливої інформації, а також про приховані мотиви та прагнення клієнта, про давні (ранні) болісні спогади, а також про систему захистів та опорів, які виявляються під час таких зустрічей.

Кожний сеанс має закінчуватись підведенням якихось підсумків щодо виконання контракту (домовленості), зняттям напруження, а також обговоренням наступних зустрічей та програми самостійної роботи клієнта. [3, c. 72]

Основними показниками успішного консультування з проблем шкільної дезадаптації виступають: інтерес до навчання в школі або до окремих предметів, критичне ставлення до своїх успіхів, зниження агресивних проявів, налагодження стосунків з ровесниками, участь у спільних шкільних заходах, наявність адекватної самооцінки, готовність до співпраці, прагнення до самовдосконалення.

 

 

Людська психіка організована таким чином, що ми охоче сприймаємо потік позитивної інформації і намагаємось відмежуватись від негативної, особливо болючої. Як правило, батьки із задоволенням вислуховують інформацію про успіхи своїх дітей і намагаються не концентруватись на негативних проявах поведінки, знаходячи виправдання та шукаючи “крайнього” (учитель, погані друзі, вулиця). Практика показує, що девіантність – це здебільшого результат неадекватного впливу батьків або ж їх надмірне опікування, або ігнорування справжніх інтересів дітей, їхніх потреб, прагнень, неврахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку. [2, c. 80]

Помітивши негаразди у поведінці дітей, негайні кроки батьків мають бути спрямовані на організацію життєдіяльності дітей – від розпорядку дня та щоденного виконання доручень, домашніх завдань до спільних сімейних заходів (екскурсії, літній відпочинок, робота на присадибній ділянці тощо). В процесі обговорення соціальної ситуації розвитку дитини часто виявляється, що вона почала уникати дому, щоб не бути присутньою при сварках батьків, тому роботу в таких випадках варто починати з перебудови та зміни стосунків у сім’ї, створення домашнього затишку.

Деякі діти намагаються поза власною домівкою знайти те, чого їм там не вистачає, однак у таких ситуаціях дитина часто потрапляє під згубний вплив “вулиці”, де вона почуває себе дорослою, навчаючись “шкідливим” звичкам, демонструючи силу, зневажаючи моральні норми поведінки. Головне, щоб не дати можливість закріпитись подібній поведінці у дитячій свідомості. Рекомендації щодо “згасання” прагнення до аномальної поведінки ми можемо знайти, зокрема, у біхевіористичному напрямі психологічного консультування. Інколи доводиться рекомендувати проведення спеціальних заходів щодо корекції дитячої поведінки (з метою попередження дитячої злочинності).

Важливого значення набуває організація спілкування девіантних (із порушеннями у поведінці) підлітків, зміна їх статусу в групі, пошуки друзів, включення в групи “за інтересами”. [2, c. 81]

Профілактика алкоголізму та наркоманії має здебільшого стосуватись організації дитячої діяльності, вона передбачає гуманізацію батьківської та педагогічної взаємодії, підвищення відповідальності батьків за коректність власної поведінки. На жаль, інколи в ході консультування таких дітей доводиться констатувати неврологічні та серйозні психосоматичні порушення, які не можна усунути без втручання лікарів, медичного обстеження.

Тривале перебування дитини в умовах соціальної депривації (обмежень, незадоволення життєво важливих потреб) дома або в школі передбачає спершу зняття стану психічної напруги, дискомфорту.

Здебільшого психолог може звернутись по допомогу до соціальних служб, а інколи доводиться залучати і служби захисту прав дитини. Стосовно таких ризиків для здоров’я, як куріння, алкоголізм, наркоманія, то саме батьки можуть стати реальним джерелом знань. Роль школи також важко переоцінити. Цілеспрямований потік інформації щодо здорового способу життя може вплинути на спосіб життя дітей. Варто частіше говорити про проблеми дітей з усіма компетентними органами, запобігати серйозним порушенням, успішно взаємодіяти з педагогічним колективом та органами охорони здоров’я.

 

 

Практика психологічного консультування у сфері вищої освіти має справу з двома видами проблем, які виникають у клієнта: перші можна визначити як поточні проблеми, тобто породжені відбиттям у свідомості суб'єкта поточної ситуації його розвитку, проблем у самовизначенні, розвитку, існуванні, які порушують систему відносин, самовідносини, самооцінку, діяльність, поведінку, які тягнуть зміну особистісних особливостей і психічного стану; другі – проблеми глибинні, або істинні, тобто такі особливості особистості і свідомості, які викликають неадекватне відбиття дійсності і визначають нездатність суб'єкта змінювати об'єктивну ситуацію і себе, адаптуватися, досягати мети. [4, c. 49]

Консультування в рамках психологічної служби ВУЗу далеко не завжди має справу з глибинними проблемами клієнта як предметами психологічного впливу, однак повинне відбуватися при максимально повному їх виявленні і врахуванні, оскільки проблеми особистості багато в чому визначають особистість.

Психологічна служба «супроводжує» навчальний процес і тому зіштовхується, насамперед, з проблемами клієнтів, безпосередньо пов'язаними з поточною ситуацією їх особистісного розвитку і діяльності.

Аналіз змісту і якості поточних проблем, з якими студенти звертаються в психологічну службу, дозволяє не тільки коригувати напрямок інших видів психологічного супроводу навчального процесу, але й вивчати окремі феномени особистісного розвитку студентів.

Запити в сфері консультування в системі вищої освіти умовно підрозділяють на декілька основних класів: [4, c. 51]

1. Міжособистісні відносини:

з однолітками, з протилежною статтю – найбільш поширені формулювання: відсутні відносини з оточенням, немає хлопця, дівчини, відсутність справжнього друга, конфлікти з сусідами по кімнаті у гуртожитку, комплекс неповноцінності у взаєминах з однолітками, невпевненість у спілкуванні, зіпсувалися взаємини із друзями, конфлікти з навколишніми, розрив відносин з другом, конфлікт з коханою людиною і т. д.) ;

з батьками й іншими близькими – формулювання: турбують відносини між батьками, проблеми з батьками, спілкування з батьками, складні взаємини з чоловіком, конфлікти в сім’ї, незадоволеність родинним станом, стресовий стан після розлучення і т. д.). ;

з викладачами – формулювання: конфлікт з викладачами, нерозуміння з боку викладача і т. д..

2. Навчальний процес:

іспити – формулювання: як здати іспити наприкінці семестру, страх перед іспитом та ін. ;

труднощі у навчанні – формулювання: погана організація особистого часу, як розрахувати сили, проблеми у навчанні та ін. ;

зміст предмета – формулювання: яку вибрати спеціалізацію.

3. Індивідуальне “Я” студента, тобто якості особистості, схильності, здатності, характер і т. д. – формулювання: як стати більш практичним, як краще розбиратися в житті, самотність, незнання себе, краще розуміння себе, важко зрозуміти інших, реалізація своїх потенційних можливостей, складання свого психологічного портрета та ін.

4. “Я” у системі суспільних відносин – формулювання: фінансові проблеми, як закінчити навчання з гарним кінцевим результатом, щоб обрана професія не виявилася невідповідною, оцінка вибору професії, чи правильно обране місце в житті, яка спеціальність підходить, мета у житті і місці в ній, правильність вибору професії, вибір потрібної для подальшого життя справи, втрата життєвого орієнтира, вибір професії у випадку відрахування, майбутній устрій життя, ухвалення рішення про місце роботи після закінчення вузу і т. д.

5. Страхи і тривоги – формулювання: хочу кинути курити, страх перед майбутнім, страх самотності через втрату близьких людей, негативні зміни емоційного стану, невпевненість у собі, тривалий стрес, внутрішня напруга, зниження працездатності, несвідомий страх, ризик захворювання, психологічний дискомфорт, обривчатість думок, зниження настрою, тривога за майбутній устрій життя, занепокоєння з приводу зайвої ваги, невпевненість у собі, поганий сон та ін.

Напрямки корекції наведених станів і проблем включають у себе увесь спектр методик і методів, однак найпоширенішими є разова консультаційна бесіда, короткотривале консультування, допомога у проведенні профорієнтаційних тестів тощо.

 

 

Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. – М. : Владос, 1999. – 340 с.

Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посіб. для студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. – Харків: Фоліо, 1996. – 163 с.

Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навч. пос. – К. : МАУП, 2004. – 151 с.

Юпитов А. В. Проблематика и особенности психологического консультирования в вузе// Вопросы психологии. Научный журнал. – 1995. – №4. -С. 49-55.