Основи демографії

Чисельність населення Землі в середині 1997 р., по оцінках демографів ООН, склала 5 840 млн. чоловік, і за найостаннішими прогнозами тих же демографів ООН (виконаним в 1994 р.) до середини 2050 р. вона досягне величини 9 833 млн. чоловік.

Звичайно, зростання населення світу не може бути безмежним. Проте потрібно звернути увагу на ту обставину, що середньорічні темпи зростання світового населення, досягнувши в другій половині 1960-х років максимуму 2,04%, з тих пір неухильно сповільнюються та в даний час складають 1,39% і за прогнозами ООН скоротяться до 2050 р. до 0,47%.

 

Крім того, пора озирнутися навколо і відмітити, що темпи зростання населення неоднакові в різних країнах і в деяких вони вже сьогодні близькі до нуля або навіть нижче за нуль, тобто населення не росте, а убуває. Такий спад   населення   називається   в   демографії   депопуляцією.   До   країн  де населення вже сьогодні не росте, а убуває, наприклад належать: Латвія – населення зменшується з 1990 р., Білорусія і Україна – з 1998 р., Болгарія – з

1993,  Румунія  –  з 1991  р.,  після  2000  р.  почалася  депопуляція  в  Бельгії, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, після 2005 р. – в Японії. Чемпіон в цьому згубному процесі – Росія.

Чисельність населення території змінюється завдяки дії двох процесів - природного руху населення і механічного руху (міграції). Величина абсолютного приросту чисельності населення таким чином, залежить від чотирьох складових: числа народжень і смертей, а також чисел іммігрантів і емігрантів, виявлених протягом розглянутого періоду.

Різницю між числом народжень і смертей за період називають природним приростом, що є підсумком так званого природного руху населення. Різницю між імміграцією й еміграцією (прибуттям і вибуттям) називають міграційним приростом, або сальдо міграції. Населення, у якому відсутня зовнішня міграція, називають закритим. У протилежному випадку говорять про відкрите населення.

Природний приріст і сальдо міграції є компонентами зростання чисельності населення за період. Знаючи величину цих компонентів, можна побудувати т.зв. рівняння демографічного балансу. Якщо ми знаємо чисельність населення в початковий момент часу Р(0), число народжених за період часу (t- 0) N, число померлих за цей же період М,  число прибулих І, і число вибулих Е, то ми можемо розрахувати Р(t), — чисельність населення на момент часу t :

Р(t) = Р(0) + N - М + І - Е

 

Абсолютна чисельність населення, як вже згадувалося, є моментним показником. її або обчислюють на дату перепису, або розраховують за допомогою рівняння демографічного балансу за станом на 1 січня або будь-яку іншу дату року. Проте демографічні події - народження, смерті, шлюби, розлучення, прибуття і від'їзди - відбуваються протягом того або іншого періоду часу. Довжина цього періоду може бути різною, але демографія найчастіше оперує періодами, довжина яких дорівнює 1 року.

 

2. Однак, демографію цікавлять найбільше такі показники як стать та вік. Саме на них ми зупинимось детальніше.

Стать є однією з найважливіших вроджених ознак людини, яка визначає її роль у відтворенні населення, сімейний та соціальний статус. Нормальне   відтворення населення за умов панування моногамної сім'ї потребує рівноваги чоловіків і жінок у населенні. Особливо це важливо у дітородному  й  працездатному  віці.  Порушення  балансу  ускладнює одруження, збільшує ризик розлучень, призводить до появи неповних сімей. Баланс   або   дисбаланс   за   статтю   має   велике   значення   в   організації суспільного виробництва, управлінні господарством (виникають міста, де переважають „незаміжні ткачихи”, чи села, де не вистачає дівчат).

Співвідношення чоловіків та жінок у конкретній місцевості має бути об’єктом державної демографічної політики.

Джерелом відомостей про склад населення за статтю є переписи населення, а в міжпереписні періоди — результати розрахунків за даними поточного обліку природного і міграційного руху (так звана оцінка).

Для характеристики складу населення за статтю використовують такі узагальнювальні показники:

1. Абсолютна   чисельність   чоловіків   і   жінок,   що   є   основним показником  при  розрахунках  балансу  трудових  ресурсів,  балансу споживання тощо.
2. Розподіл чоловіків і жінок за віком — у абсолютному і відносному вираженні(%).
3. Усереднене співвідношення чоловіків і жінок у населенні і за віковими групами (чоловіків на 1000 жінок).

Деякі показники співвідношення статей мають особливе значення як для подальших розрахунків багатьох статистичних показників, так і для оцінки демографічного здоров'я суспільства.

Передусім це стосується статевого складу і співвідношення новонароджених. Відомо, що хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток. У науковій літературі це явище описав ще Дж. Граунт. Воно досить стійке і вважається константою, адже діє у вузьких межах.

Частка  новонароджених  хлопчиків  становить  0,512,  а  дівчаток  — 0,488. На 100 дівчаток народжується 105 (104—106) хлопчиків.

 

Природні причини цього явища наукою остаточно не з'ясовані. Серед різних  гіпотез  є  припущення,  що  це  закладено  природою,  адже  через чоловіків відбувається природний відбір, вдосконалення людського роду. Чоловіки гірше пристосовуються до несприятливих екстремальних умов існування, у них нижчий опір захворюванням, отже, вища смертність.