Основи демографії

 

Через більш високу смертність чоловіків (так звану надсмертність чоловіків), що частково спричиняється природними факторами, а частково

— суспільними, з часом у певному віці кількість чоловіків і жінок зрівнюється, і в старшому віці виявляється переважання жінок. Це також дуже важлива статистична закономірність.

Вік, у якому настає рівновага (так званий вік балансування), з розвитком людства зміщується в бік старості.

У розвинених країнах світу, що мають й інші найкращі демографічні показники, вік балансування перевищив 50 років (Нідерланди, Норвегія, Швеція, Данія, Ірландія), а в Європі він коливається в інтервалі 44— 49 років. Вважаючи вік 50 років сучасною соціальною нормою балансування, можна розрахувати коефіцієнт демографічного здоров 'я:

K= хв / хN,

 

де хв  — вік балансування в конкретній країні; хN — нормальний вік балансування (хN= 50 років).

Межа показника прямує до 1. Відхилення від неї свідчить про відхилення від соціальної норми. За даними переписів 1989 і 2001 рр., цей показник в країнах колишнього СРСР становить близько 0,6. Це означає, що в більшості колишніх союзних республік, у тому числі в Україні, вік балансування становив приблизно 30 років. Лише в республіках Прибалтики він дещо перевищував 30 років. Зауважимо, що вік балансування, який тепер можна вважати нормою, оскільки його досягнуто у багатьох країнах, збільшується з подовженням тривалості життя чоловіків і жінок.

В Україні, за даними останнього перепису, баланс чисельності чоловіків і жінок спостерігається у віці 30 років. Лише нещодавно вік балансування становив 20 років. Зіставивши ці показники, дістанемо коефіцієнт демографічного здоров'я для України: 20 : 50 = 0,4 (1959 р.); 30:

 

50 = 0,6 (2001 р.). У 50-річному віці вже більш як чверть жінок України живуть без чоловічого захисту. Відставання віку від сучасної норми дорівнює

20 років. У розвинених країнах і після 50 років перевищення чисельності жінок у населенні незначне, і жінки до старості мають шанс бути у шлюбі. Отже, захист життя чоловіків, зниження їх смертності в Україні є одним із основних завдань соціально-демографічного розвитку.

Статева структура населення складається під впливом трьох основних чинників: 1) співвідношення між статями серед новонароджених (біологічна константа), 2) статеві відмінності в смертності; 3) статеві відмінності в інтенсивності міграції населення.

Наша країна в XX ст. зазнала величезні втрати населення у війнах, класовій боротьбі, насильницьких міграціях, героїзмі різного роду, не завжди доцільному. Впродовж всієї першої половини XX століття статеве співвідношення майже неухильно погіршувалося, питома вага чоловіків в населенні скорочувалася, а жінок– росла. Якщо в кінці минулого століття (по перепису 1897 р.) число жінок в Російській Імперії перевищувало число чоловіків всього на 1,1%, то в кінці 1926 р. – на 10,8, а на початок 1939 р. – вже на 12,1%.

Друга світова війна, крім інших відомих руйнувань, призвела до величезної деформації і статевої структури нашого населення. За оцінками співробітників Відділу демографії НДІ статистики Держкомстату СРСР через рік після закінчення війни, на початку 1946 р., число жінок на 1000 чоловіків в СРСР складало 1339, тобто жінок було на 33,9% більше, ніж чоловіків. Такої  статевої  деформації,  очевидно,  не  знала  жодна  країна  в  світі,  а можливо, і в історії.

Протягом подальшого півстоліття статева структура населення нашої країни   поступово,   дуже   поволі,   вирівнювалася   (якщо   мати   на   увазі положення в цілому по країні, в регіонах картина різна). У першій половині 1990-х рр. цей процес припинився із-за різкого підвищення смертності чоловічого населення. Проте в другій половині десятиліття підвищення смертності чоловіків змінилося її зниженням, і, мабуть, поліпшення статевої структури нашого населення продовжуватиметься.

В цілому на Землі чоловіків дещо більше, ніж жінок – на 1,9% (в середині 1998 р.). В основному перевищення числа чоловіків над числом жінок спостерігається у ряді країн, що розвиваються (Китай, Індія, Пакистан, Бангладеш, Ірак, Іран, Саудівська Аравія і ін.).

 

3. Вік людини вимірюється тривалістю її життя від моменту народження до моменту спостереження в повних роках дискретно, вік дітей, менших року (немовлят) — у місяцях життя, дітей, менших місяця, — в днях. Час є безперервною ознакою, одиниці часу можуть бути як завгодно малі, тому і статистика штучно надає йому дискретного вигляду.

Вік, як і стать, є демографічною ознакою людини. Він відображає тривалість життя як біологічного явища і водночас є головною ординатою людського  життя.  Вік  визначає  можливість  учитися,  працювати,  брати шлюб, мати дітей. Інакше кажучи, він багато в чому визначає соціальну роль людини, її місце в суспільстві.

Демографія вивчає структуру населення за статтю і віком, адже саме цей фактор істотно впливає на перебіг природного руху населення і соціально-економічний розвиток суспільства.

Вікова структура є рядом розподілу, в якому варіантами є окремі по- зиції віку, частотами — чисельність кожної вікової групи, а відносними частотами (частостями) — частки вікових груп у населенні.

 

Повне, або розгорнуте, групування населення за віком