Основи наукових досліджень та принципи інженерної творчості

Погрішності приладів. Під абсолютною погрішністю вимірювательного

 

приладу розуміють величину:

 

 

 

 

bабс

 

 (x н   x ) ,

 

 

 

 

де xн – показання приладу (номінальне значення вимірюваної величиины); xσ – дійсне значення величини, обмірюваної більше точним методом.

 

 

Часто для оцінки погрішностей приладів застосовують відносну погрішність (в %):

 

 

 

 

x

b н

 

- x 

 

 

100

 

від .



 

 

 

Іноді застосовують поняття наведеної погрішності

 

 

 

x

b н

 

- x 

 

 

100

 

нав

 

,

x пр

 

 

 

 

де xпр – яке-небудь значення шкали вимірювального пристрою.

 

 

 

Діапазоном вимірів називають ту частину діапазону показань приладу, для якої встановлені погрішності приладу. Якщо відомі погрішності приладу, то діапазони вимірів і показань приладу збігаються.

Важливою характеристикою приладу є його чутливість, тобто здатність пристрою, що відраховує, реагувати на зміни вимірюваної величини. Під порогом чутливості приладу розуміють найменше значення обмірюваної величини, що викликає зміна показань приладу, яку можна зафіксувати.

Точність приладу - основна його характеристика. Вона характеризується сумарною погрішністю. Засоби вимірів діляться на класи точності залежно від погрішностей, що допускають: 1-й - найвищий, 4-й - щонайнижчий. Клас точності приладу позначає припустиму сумарну відносну погрішність.

Стабільність або відтворюваність приладу - це властивість відлікового пристрою  забезпечувати   сталість   показань   однієї   й   тієї   ж  величини.   У результаті старіння матеріалів згодом порушується стабільність показань приладів.

Перевірка засобів вимірів передбачає визначення й по можливості зменшення погрішностей приладів. Визначення погрішностей дозволяє встановити, чи відповідає даний прилад регламентованого ступеня точності й чи може він бути застосуємо для даних вимірів.

Перевірку  засобів  вимірів  роблять  у  державних  метрологічних інститутах   і   лабораторіях   по   нагляду   за   стандартами   й   вимірювальною технікою. Вимірювальні прилади й установки піддають обов'язковій державній перевірці раз в 1-2 роки. При гарному обігу із приладами цього строку цілком достатньо для гарантованої експлуатації.Найпоширенішим способом перевірки

 

 

приладів й оцінки їхніх експлуатаційних характеристик є спосіб порівняння. Суть його зводиться до зіставлення приладу, що перевіряє, зі зразковим.

Важливим моментом в організації експерименту є вибір засобів вимірів. Засоби виміру повинні: відповідати тематиці, меті й завданням НИР; забезпечувати високу производительность праці з найменшою витратою часу; виконання эксперимента в можливо найкоротший строк; висока якість експериментальних робіт, тобто досягнення заданої точності при мінімальній кількості вимірів; висока відтворюваність і надійність вимірів; ергономічні вимоги експерименту (санітарно-гігієнічні, психофізіологічні й т.д.); повинні відповідати вимогам техніки безпеки й пожежної безпеки. Бажано максимально використати  засоби  вимірів  з  автоматичним  записом.  При  виборі  засобів вимірів необхідно максимально використати апаратури, що випускає стандартно.

 

 

ЛЕКЦІЯ 11. Психологія наукової творчості

 

 

 

Інтерес до психологічної сторони наукової творчості існує, напевно, стільки ж часу, скільки сама наука.

В останні роки інтерес до цієї проблеми виріс, виникла навіть нова область знань - ?наукознавство?. Підвищена увага до психологічної сторони наукової діяльності є наслідком науково-технічної революції, одним з гасел якої є висловлення: ?Зараз нації, не здатна цінувати навчений інтелект, - приречена?. Вивчення психології наукової творчості дозволить підвищити ефективність досліджень, що є однієї з найважливіших завдань науки.

Спонукання до наукової творчості: цікавість, самовираження, самоствердження. Що штовхає парубка до заняття наукою? Яка психологічне підґрунтя прагнення до творчої активності в науці? Які риси характеру потрібні для цього? Існує такий важливий фактор, як розуміння суспільної корисності своєї  роботи,  але  цей  фактор  рівною  мірою  є  присутнім  у  всіх  областях людської діяльності. Які ж існують психологічні спонукання, безпосередньо

 

 

пов'язані з науковою творчістю? Вони складаються з декількох елементів (зрозуміло, такі мотиви, як бажання зробити кар'єру або покористуватися заздалегідь відмітаються й не обговорюються). Найменш близького духу науки мотив - це бажання самоствердження, бажання довести собі або іншим, що ти можеш довести завдання до кінця. Інший мотив - прагнення до самовираження, тобто до найбільш повного прояву своєї індивідуальності. Але найважливіший мотив, що спонукує, - це цікавість, для натураліста - бажання довідатися, як улаштована природа. У цьому випадку чужий успіх у науці радує не менше, ніж свій власний. Звичайно змішуються всі три мотиви. Іноді прагнення до самовираження проявляється в такій сильній формі, що заняття однією тільки наукою виявляється недостатньо. Наприклад, відомо, що Макс Планк був гарним піаністом, Эйнштейн грав на скрипці, Ричард Фейнман - на барабані

бонго.

 

Є люди, для яких прагнення до самоствердження являє собою найсильніший стимул до творчої активності. Але в тих випадках,