Основи наукових досліджень та принципи інженерної творчості

 

 

досконалістя техніки роботи й збільшенням досвіду. Починаючи свій шлях у науці, не слід братися за невизначені проблематичні роботи. Потрібно придбати досвід й опанувати технікою, вирішуючи не дуже складні завдання. Існує закономірність: робота, що ?вийшла?, що вдалося довести до кінця, приносить набагато більше користі розвитку якостей науковця, чим десятки робіт, які довелося  кинути  на  середині  через  надмірні  труднощі.  Крім  того,  варто починати з ?достовірних? завдань, тобто з таких завдань, які не вимагають введення недоведених або недовідних припущень, а є наслідком отриманих раніше результатів. Починаючий науковець не має права на помилкові роботи.

Однак  з  ростом  досвіду,  тобто  з  ростом  числа  доведених  до  кінця

 

?достовірних? робіт, відношення до «недостовірним» роботам повинне змінитися.

Чи треба серйозному вченому пишатися тим, що він ніколи не робив помилкових робіт? Звичайно, мова йде не про тривіальні помилки, що виникають від неправильних обчислень або від уживання невимитого хімічного посуду. Таких помилок треба соромитися, як соромляться поганих вчинків. Маються на увазі правдоподібні, але необґрунтовані припущення, неправильність яких з’ясовується тільки при подальшому розвитку науки. З одного боку, відсутність помилкових робіт свідчить про високу наукову сумлінність й інтуїцію науковця. Але, з іншого боку, може означати недолік розмаху й мужності. Не може бути гарним гірськолижником або мотоциклістом людина, що ніколи не падала. Це означає, що він не доходив до межі своїх можливостей. Тим часом саме ці ?недостовірні? роботи в тому випадку, якщо вони підтверджуються подальшим розвитком науки, і є самими цікавими, тому що дозволяють перевірити припущення, покладені в їхню основу.

І, навпаки, абсолютно достовірні роботи, що є неминучим наслідком отриманих раніше результатів, звичайно не дають істотного поштовху науці. Сюди ж ставиться питання про порівняння теорії з експериментом, що викликає багато   суперечок   між   теоретиками   й   експериментаторами.   Збіг   теорії   з досвідом  -  не  єдиний  і  навіть  не  головний  аргумент  в  оцінці  теорії.  Гарна

 

 

теоретична робота являє собою переконливий вивід з попередні дані науки, які отримані в результаті величезного числа багаторазово перевірених експериментів. Розбіжність гарної теоретичної роботи з досвідом означає, що варто переглянути ті припущення, які покладені в її основу, і, як правило, означає, що відбулося якесь мале або велике відкриття. І, навпаки, збіг з досвідом  неправильної  теорії  не  робить  її  більше  переконливої.  Про  якість теорії потрібно судити по тому, наскільки переконливо й несуперечливо вона побудована.

Кожен науковець час від часу повинен задавати собі питання: чому таке- те зробив у науці більше, ніж я, незважаючи на те, що мій рівень розуміння й математичної техніки не нижче? Відповідь найчастіше один: ?Він вирішується доводити до кінця ?недостовірні? роботи, тоді як я направляю свої сили на роботи ?достовірні?.

Стиль колективної роботи. Як уже говорилося, стиль наукової праці змінюється в міру росту досвіду й кваліфікації. Але набагато змін в стилі визначаються розвитком науки. У спокійний період розвитку науки доречно робити методичні роботи, у яких уточнюються отримані раніше результати й підготовляється апарат для подальших досліджень. Однак у період бурхливих подій, коли виникло важливе відкриття, головна увага повинне приділятися не методиці, а одержанню нових результатів, нехай більше грубим, менш обґрунтованим способом.

Останнім часом виник новий вид організації науки, який можна було б назвати ?колективний мозок?. Допустимо, у результаті аналізу експериментів, що  нагромадилися,  або  в  результаті  якого-небудь  експериментального відкриття виникає важливе й складне завдання, що не під силу одній людині. Для рішення таких завдань виробилася наступна тактика колективної роботи. Частина науковців, яким це ближче по складу характеру, починає займатися генерацією ідей (будь-яких ідей, і вірних і невірних, по методу ?мрій наяву?). На основі цих ідей робиться спроба часткового пояснення досліджуваного явища. Ці недоведені до кінця роботи публікуються у вигляді препринта через

 

 

10-20 днів. Далі, раз в 2-3 місяці відбуваються вузькі конференції, на яких обговорюється інформація, що нагромадилася, і де інша категорія вчених- критиків здійснює критичну функцію. У результаті дискусій відбувається попередній відбір. Головну роль на цій критичній стадії грає найбільш кваліфікована частина дослідників, що активно працюють у даній області. В основному ця частину вчених здійснює відбір розумних ідей, робить виводи й указує напрямок подальших теоретичних й експериментальних досліджень. Приблизно раз у рік на широкій конференції підводять підсумки роботи.

Таким чином, вихідні ідеї подібні до мутацій, які або закріплюються, або відмирають. Конференції здійснюють механізм ?природного добору?. Такий стихійний поділ праці приводить до того, що ідея, висунута вчорашнім студентом, іноді виявляється в центрі уваги цілої конференції. Цей же вчорашній студент при рішенні наступного завдання може виявитися вже не в числі ідеї, що генерує, а в числі дослідників, що здійснюють критичний відбір.

Чи не знижує стиль колективної роботи романтикові дослідження? Хоча роль окремого дослідника зменшується, виникає нова романтика - романтика колективної роботи.

Здоровий глузд. Звичайно при написанні наукових праць й особливо підручників ретельно вбираються ?лісу?, які допомогли будувати будинок. Залишається неясним, як даний результат був отриманий, які труднощі зустрічалися на шляху і як вони переборювалися. Тим часом саме детальний опис  ходу  міркувань,