Основи охорони праці

роботи середньої тяжкості (затрати енергії від 150 до 250 ккал/г, наприклад, в механоскладальних, механізованих ливарних, прокатних, термічних цехах),

важкі роботи (затрати більше 250 ккал/г), до яких відносяться роботи пов’язані з систематичним фізичним напруженням та перенесенням значних (більше 10 кг) важких речей. Це ковальські цехи з ручною ковкою, ливарні з ручною набивкою та заливкою опок і т.п.

•Характеристику приміщення за надлишками тепла – всі виробничі приміщення поділяються на приміщення з незначним надлишком тепла, що припадає на 1м3 об’єму приміщення, – 20 ккал/м3год і менше, та зі значним надлишком – більше 20 ккал/м3год.

До тепло надлишків відноситься кількість тепла, яка поступає в приміщення після здійснення всіх технологічних та будівельних заходів по їх зменшенню. Величина надлишків тепла (ккал/год) визначається на основі балансу тепла в приміщенні за формулою:

 

                                  (2.2)

 

де   – сумарна кількість тепла, що надходить в приміщення (тепловиділення),   – сумарна кількість тепла, що вилучається з приміщення (за рахунок тепловтрат огорожами, витягування місцевою вентиляцією і т.п.). 

З врахуванням перелічених факторів визначають норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря. Наприклад, для легкої роботи, що виконується в приміщенні з незначними надлишками тепла в холодну пору року, припустимі наступні параметри: температура 17-22С, відносна вологість – не більше 75%, швидкість руху повітря не більше 0.3 м/с.

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьо¬ма основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла відда¬ється випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту (рис. 2.2, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він збезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

 

Рис. 2.2 Вплив температури повітря на продуктивність праці (а) та тепловіддачу організму людини (б): І – випромінюванням і конвекцією; II – випаровуванням

 

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повіт¬ря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.

Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), зна¬чно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Параметри мікроклімату певним чином взаємопов'язані. Наприклад, вищій температурі повітря відповідає більша швидкість руху повітря, а вищій відносній вологості  менша температура повітря. Так на людину здійснюють однаковий тепловий вплив наступні співвідношення температури та відносної вологості повітря (у разі відсутності руху повітря): 17,7 °С – 100%; 18,3 °С – 90%; 20,7 °С – 50%; 22,3 °С – 30%.

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30 - 31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегулятативній функції організму при  25-26 °С (відносна вологість 40-60%).

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб темпе¬ратура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвід¬ношенні.

 

 

2.2.2. Теплове опромінення

Дія тепла не обмежується змінами, які виникають на опроміненій ділянці шкіри, – на опромінення реагує весь організм. В ньому відбуваються біохімічні зсуви, має місце порушення серцево-судинної та нервової систем. Тривала дія інфрачервоних променів з довжиною хвилі 0.72-1.5 мкм (промені Фохта) викликає катаракту очей (помутніння кришталику).

Променисте тепло, крім безпосередньої дії на людей, нагріває оточуючі конструкції (підлогу, стіни, перекриття, обладнання), в результаті чого температура повітря в приміщенні підвищується, що також погіршує умови праці.

У більшості промислових джерел максимум енергії, що випромінюється припадає на довгохвильову частину спектру (інфрачервоні промені) з довжиною хвилі > 0.78 мкм.

При проектуванні нових виробництв з джерелами теплового випромінювання необхідно знати, яке теплове опромінення буде діяти на працюючих. Порядок розрахунку теплового опромінення на робочому місці наступний.

Визначають інтенсивність опромінення на робочому місці (в ккал/м2год), знаючи відстань джерела випромінювання до працюючого, згідно виразу 

                     (2.3)

де:   – температура випромінюючої поверхні;   – коефіцієнт, який залежить від фізичних властивостей випромінюючої поверхні;   – величина, яка враховує одяг людини (  – для шкіри людини та бавовняної тканини,   – для сукна);   – приведена ступінь чорноти, яка враховує неповне поглинання променистої енергії реальними (сірими) тілами та відбиті потоки тепла  , де   та   – відповідно ступінь чорноти випромінюючого тіла та опроміненої людини;   – коефіцієнт опроміненості,