Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Я. О. Сєріков. – Харків, ХНАМГ, 2007. 227с.

9.Як виконується гігієнічна оцінка умов праці ?

10.Наведіть класи умов праці.

11.Як оцінюється рівень організації робочого місця ?

12.Як здійснюється атестація робочого місця ?

 

 

РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

 

 

Глава 2.1. Шкідливі виробничі фактори

 

Як відомо, умови роботи людини визначаються сукупністю різноманіт-них факторів, невід'ємною частиною яких є санітарно-гігієнічні умови праці. Таким чином, особливості виробничого середовища можуть і негативно впливати на стан здоров'я й працездатності працюючих. Такі особливості виробничого середовища або робочого місця мають назву професійних шкідливостей. 

У комплексі цих особливостей виділяються, в основному, дві категорії: I – шкідливості, обумовлені неправильною організацією і недосконалістю трудових процесів; II – шкідливості, обумовлені умовами навколишнього середовища, тобто недоліками санітарно-гігієнічних умов праці.

Для вивчення впливу другої категорії шкідливостей на організм працюючого, захисту його здоров'я й призначена виробнича санітарія – система організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Комплекс шкідливих виробничих факторів класифікується за природою дії на організм людини на наступні групи:

1 – фізичні;

2 – хімічні;

3 – біологічні;

4 – психофізичні.

Фізичні шкідливі виробничі фактори – підвищена запиленість, загазова-ність повітря робочої зони, його підвищена або знижена температура, тиск, відносна вологість, швидкість руху повітря, недостатня або надмірна освітленість робочої зони, підвищені рівні електромагнітних полів (ЕМП), іонізуючих випромінювань (ІВ), шуму, вібрації, інфразвукових, ультразвукових коливань, підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та ін.

Перераховані фактори (виробничі шкідливості) цієї підгрупи можуть викликати різні захворювання: 

-запиленість повітря – захворювання органів дихання (так звані пневмоконіози), астму, ураження шкірних і слизистих оболонок; 

-підвищена або знижена температура повітря – теплові удари, обмороження, порушення обміну речовин, зневоднення організму;

-підвищений або знижений тиск – кесонну хворобу, яка полягає в перенасиченні тканин організму людини азотом при підвищеному тиску і проявляється в ломоті в тілі, запамороченні, розладі координації рухів і т. п.; висотну (гірську) хворобу через недолік постачання крові киснем, що виражається в запамороченні, зниженні пам'яті, уваги, гостроти зору;

-підвищена або знижена відносна вологість повітря – простудні                 захворювання;

-недостатня або надмірна освітленість – розвиток  короткозорості, зниження гостроти зору;

-підвищений рівень шуму, вібрації – зниження слуху, неврози, розвиток вібраційної хвороби (порушення кровообігу, поява болю в кінцівках, зниження температурної, больової чутливості) і т. д.

Хімічні шкідливі виробничі фактори – загальнотоксичні, дратівні, канцерогенні, сенсибілізуючі та ін. (ацетон, бензин, мастила і т. п.).

Ця група негативних виробничих факторів може призводити до загального отруєння організму людини, ураження слизистих оболонок чи шкіряного покриву, активізування онкологічних захворювань, підвищення реакційної здатності клітин живих тканин тіла людини та ін. 

Біологічні шкідливі виробничі фактори – бактерії, віруси, тобто біологічні об'єкти, вплив яких на працюючих може викликати захворювання (наприклад робота на станціях очищення стічних вод).

Психофізичні шкідливі виробничі фактора підрозділяють, у свою чергу, на дві підгрупи: фізичні перевантаження й нервово-психічні перевантаження. До фізичних перевантажень відносяться статичні, динамічні перевантаження, гіподинамія. До нервово-психічних – розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Регламентування умов праці у всіх галузях промисловості здійснюється спеціальними правилами, нормами й інструкціями з охорони праці, об'єднаними назвою – санітарні норми (СН). Цими нормами передбачені конкретні вимоги, дотримання яких обов'язкове при проектуванні нових і експлуатації існуючих підприємств, при виконанні різних технологічних процесів, організації робочих місць, використанні матеріалів, експлуатації машин і механізмів. Ці норми регламентують і гранично допустимі значення кожної з професійних шкідливостей (запиленості, загазованості повітря, шуму, вібрації і т. д.)

Таким чином, основним призначенням СН є створення на робочих місцях сприятливої для працюючої людини санітарно-гігієнічної обстановки. Спираючись при аналізі умов праці на існуючі СН, здійснюється нормування часу на тривалість робочої зміни й робочого стажу, відпочинок, визначається необхідність виділення лікувально-профілактичного харчування і т. п.

 

Контрольні запитання і завдання

1.У чому полягає суть професійних шкідливостей щодо здоров'я працюючого ? 

2.За якими ознаками класифікують професійні шкідливості ?

3.Наведіть визначення виробничої санітарії.

4.Класифікація шкідливих виробничих факторів за природою дії на організм людини.

5.Наведіть приклад фізичних шкідливих виробничих факторів, особливості впливу їх на організм людини.

6.Наведіть приклад хімічних шкідливих виробничих факторів, особливості впливу їх на організм людини.

7.Наведіть приклад біологічних шкідливих виробничих факторів, особливості впливу їх на організм людини.

8.Наведіть приклад психофізичних шкідливих виробничих факторів, їх класифікацію.

9.Опишіть особливості впливу психофізичних шкідливих виробничих факторів на організм людини.

10.Якими нормативними документами здійснюється регламентування умов праці у всіх галузях промисловості ?

 

 

Глава 2.2. Мікроклімат робочої зони. Вплив параметрів мікроклімату

 на організм людини.  Нормування, нормалізація параметрів мікроклімату       робочої зони

 

Метеорологічні умови виробничих приміщень (робочої зони) визнача-ються сукупністю параметрів –  температури (t ,0С), відносної вологості (φ, %), швидкості руху повітря (V, м/с), атмосферного тиску (Р, мм. рт. ст.), інтенсивності теплового випромінювання (Е, Вт/м2). Сукупність цих величин, характерних для конкретних виробничих