Особливості організації позакласної роботи з математики

Основним джерелом спонукання школяра до розумової праці на позакласних заняттях може служити інтерес [6]. Тому учитель повинен шукати й знаходити засоби й можливості збудження цікавості дітей до тих математичних, логічних завдань, які він пропонує в процесі позакласної роботи. Викликаний у дітей інтерес до окремих завдань, до математики взагалі послужить добрим стимулом для їх участі у випуску математичної газети, створення математичного куточка, активної участі у математичних вікторинах, екскурсіях і т. д. Відбувається зворотній вплив: участь у цікавих математичних екскурсіях, вікторинах, у випуску газет, в заняттях, на яких пропонуються цікаві вправи, можуть викликати цікавість і до самої математики.

Щоб викликати цікавість до позакласної роботи, перш за все до позакласних занять з математики, треба намагатись не лише привернути увагу дітей до якихось її елементів, але й викликати у дітей здивування. У дітей здивування виникає тоді, коли вони бачать, що ситуація, яка склалася, не співпадає з очікуваною. Якщо при цьому здивування пов’язане з виникненням деякого задоволення, то воно й перетворюється на приємне здивування. За непродуманої ситуації може бути й навпаки: виникнути неприємне здивування. Тому важливо на початковій стадії організації позакласної роботи з математики створювати ситуації для приємного здивування. Треба враховувати, що здивування викликає у дітей більш гостру, зосереджену увагу. Здивування повинно межувати з зацікавленням дітей, з прагненням їх побачити на математичному фоні щось нове, дізнатися про щось досі невідоме. Здивування у поєднанні з зацікавленням допоможе збудити активну розумову діяльність учнів.

Викликати первинну увагу дітей до позакласного заняття з математики, наприклад, можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в якому відображено було б дивовижне поєднання знайомого дітям світу казок з таємничим світом математики, незвичайними вступними словами вчителя, який створює ситуацію, у яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і оповідань. Здивування й цікавість викликають у дітей і незвичайно сформульовані питання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні логічні вправи [10].

Підтримуючи викликаний інтерес різноманітними прийомами, треба його поступово виховувати: спочатку як інтерес до своєї безпосередньої діяльності під час позакласних занять, потім щоб він переростав у інтерес до математики як науки, в інтерес до процесу самої розумової діяльності, до нових знань в області математики. Цей процес складний, тривалий, і його результати залежать головним чином від педагогічної майстерності учителя. В цьому процесі не існує готових рецептів. Однак є деякі загальні положення, яких слід дотримуватись у процесі виховання інтересу до математики.

Під час організації позакласної роботи з математики треба добиватися максимальної діяльності кожного учня – організаторської, трудової, особливо розумової для виконання різноманітних завдань. Треба, щоб кожен уявляв себе або дійсно був активним учасником тої ситуації, яку організував учитель. (Це стосується і ситуації, яка описана у задачі, у грі, у виготовленні наочних посібників, випуску стінної газети, плакатів, створенні математичного куточка і т. д.)

Матеріал, який пропонується учителем або окремими учнями, повинен бути зрозумілим кожному учню, інакше він не викличе цікавості, оскільки буде позбавлений для учнів змісту. Для підтримання цікавості в усьому новому повинні бути певні елементи старого, відомого дітям.

Для полегшення переходу від відомого до невідомого в процесі позакласних занять з математики корисно використовувати різноманітні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність, символічну і уявлення по пам’яті, – виходячи з того рівня розвитку у свідомості учня, на якому знаходяться відповідні математичні поняття. Особливо доцільно та вчасно треба використовувати дитячу уяву. Вона в них яскрава, значно сильніша за інтелект. Тому не дивно, що чарівні казки для учнів 5-6 класів ще непомітно вплітаються у дійсність і служать прекрасним засобом не лише розваги, але й виховання та розвитку.

Стійкий інтерес до позакласної роботи з математики та до самої математики підтримується тим, що ця робота проводиться систематично, а не час від часу. На самих заняттях постійно повинні виникати маленькі та доступні для розуміння дітей питання, загадки, створюватися атмосфера, яка пробуджує активну думку учнів. Учитель завжди може виявити силу цікавості до математики, що виникає. Вона полягає у тій наполегливості, яку проявляють учні в процесі вирішення математичних задач, виконання різноманітних завдань, пов’язаних з вирішенням математичних проблем.

У позакласній роботі з школярами важливе місце займають ігри. Це головним чином дидактичні ігри, тобто ігри, зміст яких сприяє або розвитку окремих розумових операцій, або опануванню обчислювальних прийомів, навичок в швидкості лічби і т. д. цілеспрямоване включення гри в той чи інший вид позакласної роботи підвищує цікавість дітей до цієї роботи, посилює ефект самого навчання. Створення ігрової ситуації призводить до того, що діти, захоплені грою, непомітно для себе й без особливого напруження набувають певні знання, вміння та навички.

Оскільки в шкільному віці у дітей ще сильна потреба в грі, то зневажливе відношення до ігрових прийомів у навчально-виховній роботі порушує один з найважливіших принципів педагогіки – врахування вікових особливостей дітей [18]. Гра робить окремі елементи позакласної роботи з математики емоційно насиченими, вносить бадьорий настрій в дитячий колектив, допомагає естетично сприймати ситуацію,