Особливості підготовки та проведення семінарських занять з психології

За останні роки тренінги набули широкого використання у підготовці фахівців різних галузей психології. К. Рудестам виділяє наступні переваги групової форми роботи:

1) група є мікрокосмом або суспільством в мініатюрі. Досвід участі в групах допомагає у вирішенні проблем у сфері міжособистісних стосунків і може переноситись за межі групи у зовнішній світ;

2) у групі її учасники мають можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших учасників, що мають подібні проблеми або досвід. Присутність рівноправних партнерів, а не лише тренера, створює атмосферу комфорту;

3) у групі її членам можна бути не лише учасником подій, але й спостерігачем. Це дозволяє ідентифікувати себе з іншими (активними) учасниками і використовувати результати своїх спостережень при оцінці власних емоцій і вчинків;

4) нарешті, група може співдіяти особистісному зростанню. Кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її учасників, і, відповідно, збільшується самооцінка особистості.

Особливе значення має використання соціально-психологічного тренінгу для формування особистісних професійно значущих якостей студентів. Саме за допомогою групової форми роботи здійснюється актуалізація прояву особистісних якостей та їх розвиток. Таким чином, самопізнання особливостей своєї емоційної сфери (емпатійності, зокрема), особливостей функціонування пізнавальних психічних процесів, актуалізація рівня власної саморегуляції є тим шляхом, який може забезпечити особистісний розвиток майбутніх практичних психологів.

Робота тренінгової групи визначається рядом специфічних принципів. Окремі керівники соціально-психологічного тренінгу називають їх нормами або правилами, проте змістовно вони майже не відрізняються. Так, принцип активності виражається у включенні студентів у різноманітні вправи, виконанні певних завдань, спостереженні за поведінкою інших учасників, у програвання тієї чи іншої ситуації, при цьому пізнавальна активність зростає.

І. І. Марасанов при проведенні тренінгових занять рекомендує керуватися такими правилам:

вчасно розпочинати і закінчувати заняття

мати право на підтримку, допомогу від групи;

слухати того, хто говорить, намагатись не перебивати;

мати право висловити свою думку з будь-якого питання;

повідомляти про свої труднощі, які заважають роботі групи.

Фасилітатором прийняття цих правил усіма учасниками тренінгової групи повинен виступати викладач. Досвідчені викладачі рекомендують прийняті групою правила написати на великому аркуші паперу і вивісити його на видному місці. Протягом наступних занять викладач повинен слідкувати за дотриманням прийнятих правил і негайно звертати увагу студентів на їх порушення. Дотримання правил роботи тренінгової групи обумовлює ефективність їх функціонування, що забезпечує досягнення розуміння її учасниками цілісної структури власних внутрішніх тенденцій поведінки, можливості психокорекції власних психічних якостей, осмислення власного досвіду, який набуває значущості у випадку відрефлексованості його суб'єктом. Отже, набуває особливого значення створення рефлексивного мікроклімату в групі.

О. Є. Блінова вважає, що створення рефлексивного середовища можливе завдяки:

моделюванню проблемно-конфліктних ситуацій;

створення установки на кооперування, а не на конкуренцію;

встановлення стосунків доступності власного досвіду кожного з учасників і відкритість досвіду інших для себе.

Враховуючи, що тренінгові методи успішно використовують в психотерапії, консультуванні, психокорекції і навчанні, цілі навчального тренінгу можуть бути різноманітними, охоплювати різні процеси, що відбуваються в групи впродовж тренінгу та після його завершення. Різноманітність цілей обумовлена ще й тим, що вони ставляться у межах різних концептуальних підходів, шкіл тощо.

Отже, тренінг має певні особливості, що відрізняє його від інших форм навчання, він розглядається педагогами як групова форма взаємодії з певними правилами або принципами роботи і це вже є важливим фактором вирішення тих завдань і цілей, які постають перед учасниками тренінгу. Осмислення власного досвіду, самопізнання, розвиток особистісних якостей учасниками групової взаємодії відбувається за умови створення особливого рефлексивного середовища та, звичайно, дотримання тих правил, які існують в тренінговій групі. Перераховані особливості тренінгу дозволяють говорити про можливість (і необхідність) його використання у навчальному процесі, спрямованому на професійне становлення практичних психологів.

 

 

Метод мозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є дві групи людей. Перша група – це ті, хто генерує ідеї, друга – критично аналізує. Він запропонував штучно створювати такі групи (відповідно – генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв'язку певної проблеми. Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей.

Відомі у практиці навчання методики проведення “мозкового штурму” (МШ) засновані на відомому психологічному ефекті колективної активації розумової діяльності. Доведено, що якщо взяти групу 5-10 чоловік і поставити перед ними завдання за 15-20 хвилин то за індивідуальної роботи буде видане 10-15 ідей, а за колективного обговорення за правилами МШ -50-100 ідей.

Метод мозкового штурму включає ряд етапів:

1 етап – постановка задачі;

2 етап – висловлювання ідей, кожен по черзі висловлює всі свої думки, ніхто його не перебиває не критикує, всі думки записуються;

3 етап – кожен учасник отримує загальний список всіх ідей і вибирає з них до 10 привабливих. Після цього кожен обгрунтовує 2-3 ідеї (повтори не допускаються) ;

4 етап – ранжування ідей за результатами голосування, визначення 10 найкращих.

Так повторюється декілька разів, поки не залиштеся 2-3 основні рішення які і стають оптимальними.

Методика проведення “мозкового штурму” у процесі навчання психології має певні особливості. Серед студентів викладач виділяє групи, ставить їм різні завдання і просить всіх учасників обговорення висловлювати свої думки стосовно вирішення цього завдання. Ніхто не має права висловлювати на цьому етапі свою думку про ідеї інших учасників «штурму» або давати їм оцінку.

Як показує практика, шляхом «мозкового штурму» усього за кілька хвилин можна одержати кілька десятків ідей. Кількість ідей не є самоціллю, а лише є основою для вироблення найбільш розумного рішення. У «мозковому штурмі» без якого-небудь тиску повинні взяти участь усі присутні. Окремі ідеї можуть повторюватись. На думку фахівців, «мозковий штурм» можна вважати вдалим, якщо висловлені під час першого етапу п'ять або шість ідей послужать згодом базою для потенційних вирішень проблеми.

Методика проведення:

викладач вибирає тему дискусії і запрошує учасників;

викладач дає учасникам «мозкового штурму» завдання і розповідає про його правила;

мета «штурму» – запропонувати найбільшу кількість варіантів вирішення задачі;

змусити працювати свою уяву, не відкидати жодної ідеї лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

розвивати ідеї інших учасників;

не намагайтися дати оцінку запропонованим ідеям.

Викладач призначає секретаря, який буде записувати усі ідеї, що з'являться. Під час обговорення він встановлює порядок виступів, намагається втягнути в дискусію всіх присутніх, стежить за тим, щоб всі учасники мали рівні можливості висловити свою думку. При порушенні ким-небудь з учасників правил проведення «мозкового штурму» викладач негайно втручається в обговорення. Перший етап продовжується до тих пір, поки з'являються нові ідеї.

Після цього викладач оголошує коротку перерву, щоб учасники налаштувалися на критичний лад мислення. Після перерви починається другий етап. Тепер учасники «мозкового штурму» групують і розвивають ідеї, висловлені під час першого етапу (причому список ідей можна роздрукувати і роздати учасникам). Розсортувавши ідеї по групах, учасники приступають до їхнього аналізу, вибираючи з великого числа лише ті, які, на їхню думку, можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання.

Тепер викладач може підвести підсумки дискусії. Він запитує в учасників, чи намагалися вони діяти в командному ключі під час пошуків рішення проблеми. Якщо «мозковий штурм» не приніс бажаного результату, варто обговорити причини невдачі.

Метод мозкового штурму студентам пропонується використовувати саме при висуванні різних варіантів поведінки в певній навчальній ситуації і можливих наслідків такої поведінки. Тобто, студенти роблять припущення щодо різних напрямів розвитку конфліктної ситуації й обирають ті, що розцінюються ними як найвдаліші. Для зниження критичності у процесі мозкового штурму студентам пропонується намагатись творчо і оригінально висувати шляхи вирішення певної ситуації, при цьому повинні розглядатись всі без винятку ідеї, не дивлячись на їх банальність і оцінку оточуючих.

 

 

Активні та інтерактивні методи навчання / Укладач Кравчина О. С. – К. : ЦІППО АПН України, 2003.

Бадмаев Б. У. Методика преподавания психологии. – М. : Владос, 1999.

Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи // Тема. – 2004. – № 3-4.

Гинецианский В. И. Введение в методику преподавания психологии: Курс лекций – Л. : ЛГУ, 1983.

Иващенко Ф. И. Решение психологических задач как метод обучения студентов // Вопр. психологии. – 1986. – № 6.

Карандашев В. Н. Методика преподавания психологии. – СПб. : Питер, 2006.

Качаленяк А. И. Учет специфики факультета в преподавании психологии в педвузе // Вопр. психологии. – 1977. – № 3.

Ляудис В. Я. Методика преподавания психологии: Учебное пособие. – М: УРАО, 2000.

Панибратцева З. М. Методика преподавания психологии. – М. : Просвещение, 1971.

Практические занятия по психологии / Под ред. проф. А. В. Петровского. – М. : Просвещение, 1992.

Пырев Г. Д. О преподавании детской и педагогической психологии // Вопр. психологии. – 1988. – № 2.

Симоненко Н. Є. Інтерактивні методи в гуманітарній освіті //Управління школою. – 2005. – № 34.