Особливості планування робіт із фізичної культури учнів різних класів загальноосвітніх школах

 

Вступ

1. Огляд літератури

1.1. Фізичне виховання в загальноосвітній школі

1.2. Організаційна структура фізичного виховання в школі 

2. Особливості планування робіт із фізичної культури учнів різних класів загальноосвітьніх школах

2.1. Технологія планування

2.2. Підготовка до планування

2.3. Планування як основа організації навчальної роботи

3. Програма з фізичного виховання

3.1.Документи планування на уроках фізичної культури 

3.2. Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи

Висновки

Перелік посилань

 

 

Фізичне виховання учнів є невід'ємною частиною всієї навчально-виховної роботи школи і займає важливе місце у підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці.

Робота з фізичного виховання в школі відрізняється великим різноманіттям форм, які вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навичок, активності, винахідливості. Здійснюване в тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всебічному розвитку школярів.

Фізичне виховання школярів має свою специфіку, обумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також тим, що, приходячи до школи, учні потрапляють у нові умови, до яких їм потрібно пристосуватися, звикнути. З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і в той же час істотно обмежується їх рухова активність і можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в шкільному віці є не лише необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності.

Значення планування процесу фізичного виховання. Як свідчать енциклопедичні словники, план – це заздалегіть визначений порядок, послідовність здійснення наміченої на конкретний період програми (роботи) із зазначенням її мети, змісту, обсягів, методів, матеріальних і фінансових коштів, термінів виконання. Планування навчально-виховного процесу з предмету «фізична культура» суттєво відрізняється за своїм змістом від планування інших навчальних предметів. Це обумовлено специфікою навчання рухових дій і необхідністю поряд з рішенням освітніх і виховних завдань цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів. Процес планування фізичного виховання знаходить своє відображення в конкретних документах планування державних і тих, що становить безпосередньо сам учитель. Тому в практиці під плануванням розуміють складання методично обґрунтованої документації, формує систему навчання і виховання. Правильно виконане планування має відповідати наступним вимогам: забезпечувати можливість оперативного внесення коректив; спиратися на загальні методичні принципи ФВ; бути цілеспрямованим і перспективним; бути реальним; бути конкретним; бути наочним. Системний підхід лежить в основі всієї методології наукового пізнання та сучасної соціальної практики. В основі системного підходу лежить розгляд об'єктів як систем. Системний підхід вимагає розкриття цілісності об'єкта, виявлення всіляких типів зв'язку в ньому і зведення їх в єдину теоретичну картину. Таким чином, системне планування полягає в передбаченні і «проектуванні» всіх факторів, які зумовлюють фізичне виховання як системи. У процесі навчання рухових дій вирішується завдання забезпечення «базової» рухової підготовки – виховання «школи рухів» (Г. В. Васільков, 1988), тобто формування певного кола умінь і навичок, необхідних для повсякденного побуту, праці, оборонної, спортивної та інших видів діяльності. Засвоєні різноманітні фізичні вправи в свою чергу є ефективним засобом зміцнення здоров'я і загартування, тренування і підвищення надійності всіх функцій і систем організму на всі роки життя. При системному плануванні неприпустимо замикати процес навчання і тренування тільки на уроках фізичної культури. Процес планування можна представити у вигляді ряду послідовних операцій, які становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати інакше, ніж з певного вихідного пункту («з початку»). У той же час його планування починається як би «з кінця» – з передбачення і формування ідеї про основні напрямки роботи, з принципових підходів до вирішення методичних питань.

 

 

 

Основними організаційними центрами системи фізичного виховання учнів є загальноосвітня школа, професійно-технічні училища та середні спеціальні навчальні заклади.

У навчальних закладах фізичне виховання здійснюється в процесі навчальних занять, фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів, які проводяться відповідно до розроблених та затверджених положень.

З метою вдосконалення фізичного розвитку і фізичного виховання прегляда організація занять у дитячо-юнацьких спортивних школах, піонерських таборах, за місцем проживання та в сім'ї.

При оцінці значення фізичної культури в шкільному віці важливо враховувати її необхідність при вирішенні завдань загального фізкультурної освіти та фізичного розвитку. Необхідно виходити з того, що рухова активність – природна потреба організму, що росте, неодмінна умова фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і підвищення опірності організму несприятливим умовам. Однак спеціальні дослідження вмісту загального фізкультурного освіти, рухового режиму школярів переконливо свідчать про недостатній задоволенні цих потреб.

Недолік осмисленої рухової активності (гіподинамія) неминуче призводить до непоправних втрат у фізичному розвитку, ослаблення захисних сил організму і серйозних порушень здоров'я. Досвід шкіл, добре організовують використання засобів фізичної культури, дозволяє судити про реальну можливість успішного вирішення проблеми гіподинамії. [1]

Фізична культура в шкільному віці має особливо велике значення для формування необхідних