в житті рухових умінь, навичок, оволодіння основами їх практичного використання в різноманітних умовах рухової діяльності. У навчанні руховим діям в цьому віці можна виділити етапи, сприятливі для швидкого і повноцінного освоєння нових рухових дій. У процесі спрямованого використання цієї особливості створюються найкращі умови для всебічного розвитку рухових якостей. Придбані в шкільному віці рухові вміння та навички, а також фізичні, інтелектуальні, вольові та інші якості стають базою для швидкого і повноцінного оволодіння професійно-трудовими, військовими та іншими спеціальними руховими діями, подальшого фізичного вдосконалення в зрілому віці. Не менше значення має вклад шкільної фізичної освіти в розвиток особистості молодих людей, формування їх світогляду і життєвої позиції, морального обличчя, інтелектуальної та естетичної культури, вольовий спрямованості.
Пошук
Особливості планування робіт із фізичної культури учнів різних класів загальноосвітніх школах
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
Різноманітна практика використання фізичної культури в шкільному віці спрямована на фізичне вдосконалення підростаючого покоління. Разом з тим вона повинна служити цілям забезпечення здорового способу життя, побуту, культурного відпочинку, підтримання високого рівня працездатності в навчальних заняттях та успішного здійснення інших видів діяльності. Весьпроцесс досягнення цих цілей необхідно пов'язувати з всебічним розвитком особистості. [2]
1.2. Організаційна структура фізичного виховання в школі
Навчальний процес з фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи будується на основі програми з фізичної культури у відповідності з існуючими вимогами. Програми складенні за віковим принципом, а для професійних шкіл – з урахуванням майбутньої професійної діяльності.
Програми з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл мають наступну змістовну основу – пояснювальну записку, в якій визначено мету, завдання, содержаніеобученіе, засоби і форми контролю за фізичним розвитком учнів. Основний зміст уроків фізичної культури – ознайомлення з теорією, формування навичок і вмінь, виховання фізичних здібностей, приблизні вправи для виконання вдома.
У заняття з фізичної культури включені елементи таких видів спорту, як гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри, плавання, лижна підготовка, а в молодшому шкільному віці – рухливі ігри.
Програма з фізичної культури в загальноосвітній школі має різнобічну спрямованість засобів і методів фізичного виховання. Крім загальної програми з фізичної культури мають оздоровчу, лікувальну спрямованість, що визначає зміст занять з учнями спеціальних медичних груп. Для учнів, які займаються в спортивних секціях та гуртках, розробляються програми відповідно до загальної та спортивної спрямованістю.
Відповідно до програми плануються і організовуються уроки фізичної культури, професійно-прикладної фізичної підготовки, лікувальної фізичної культури та навчально-тренувальні уроки.
Планування – це один з основних компонентів системи фізичного виховання учнів. Важливо, щоб учитель при плануванні фіксував свої основні думки, пошуки, керуючись конкретними умовами, в яких він працює, куди входять кліматичні особливості, наявність спортивного інвентарю та ін. На підставі програми з фізичної культури полягає один з головних документів планування – план-графік проходження навчального матеріалу за рік. У практіці використовують різні плани-графіки, однак найбільш ефективних є графік, складення за принципом постановки навчальних завдання, які звітність, вірішувати в певноїго класу або на уроці. Відповідно до графіка проходження навчального матеріалу на рік вчитель складає план на півріччя, чверть, что конкретизується в плані – конспекті уроку. [3]
2. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОБІТ ІЗ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ РІЗНИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТЬНІХ ШКОЛАХ
2.1. Технологія планування
Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, Що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати інакше, ніж із певного вихідного пункту («із початку»). Водночас його планування починається ніби 'з кінця» – із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, із принципових підходів до розв'язання методичних питань така ідея виникає, зазвичай, уже в студентські роки. Вивчаючи курс теорії і методики
фізичного виховання, спортивно-педагогічні дисципліни, спостерігаючи роботу своїх викладачів, учителів школи, студент «приміряє» надбані знання й уміння до своєї майбутньої роботи, формує мету-ідеал та стратегічну мету (дивись розділ «Система фізичного виховання»). У вчителя Ідея майбутньої роботи (мета – ідеал) в наступному навчальному році формується на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, Інформації, отриманої внаслідок самоосвіти. [4]
Зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підготовленості учнів приводить до певних її коректив. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Далі проектується бажаний стан рівнів теоретичної, фізичної і технічної підготовки у вигляді певних результатів (дивись рис. 4)
Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань щодо засвоєння теоретичної інформації, виховання фізичних якостей та опанування фізичних вправ, передбачених шкільною програмою, а також оздоровчих і виховних завдань.
Для розв'язання висунутих завдань учитель визначає систему педагогічного впливуна учнів (засоби, методи й умови праці). Ця операція, як і попередня, повинна виконуватися за безпосередньої участі учнів.
Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі фактори, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (негативне ставлення батьків або педагогів, друзів і оточення загалом до фізичної культури, порушення режиму, шкідливі звички тощо).
Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється підсистема поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів.
Якщо на кожному етапі одержаний від контролю результат переважно відповідає запланованому, то робиться висновок про правильність планування, і підстав для занепокоєння немає. Якщо за умови сумлінної реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то