Особливості притягнення до юридичної відповідальності у правовідносинах з рекультивації земель в Україні

Одним з найчастіше скоєних правопорушень у земельному праві є самовільне зайняття земельної ділянки. Це і безпосередньо стосується правовідносин з рекультивації земель. На думку А. М. Мірошниченка, проблема цього питання полягає у тому, що статтями Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за це правопорушення, але значення терміну «самовільне зайняття земельної ділянки» у них не розкрито. У доктринальному розумінні воно визначається так: у разі відсутності відповідного права на використання ділянки її «зайняття» є самовільним. Натомість, як стверджує учений, у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок визначається як «будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними». Таке визначення є вкрай невдалим, воно штучно звужує розуміння «самовільне зайняття» і сприяє встановленню хибної практики, за якою використання земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про її надання, але без правовстановлюючих документів, не вважається самовільним захопленням [5, с. 443]. У такому випадку це формулювання потребує доопрацювання та внесення змін у відповідні нормативно-правові акти.

Окрім вищезазначених видів відповідальності у правовідносинах з рекультивації земель варто виділити ще дисциплінарну та матеріальну. Цей вид відповідальності пов’язаний з порушенням норм трудового законодавства працівниками, які здійснюють роботи щодо охорони та раціонального використання земель на підприємстві та не виконують своїх трудові обов’язків, що обумовлені трудовим договором або контрактом. Таким чином, для складу дисциплінарного проступку важливим є, щоб невиконання норм природоохоронного законодавства одночасно було і невиконанням працівником своїх трудових функцій. Тому особливістю притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за правопорушення щодо якісного стану земель є сукупність трудових та землеохоронних відносин.

Реалізується дисциплінарна відповідальність шляхом накладення на винну особу дисциплінарного стягнення. Так, згідно зі ст. 147 КЗпП України, до порушника трудової дисципліни може бути застосована догана або звільнення [6]. У той же час допускається, що законодавством, статутами, положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників також й інші дисциплінарні стягнення.

В юридичній літературі існують різні точки зору щодо застосування дисциплінарної відповідальності за земельні правопорушення. Так, у деяких випадках дисциплінарну відповідальність розглядають як дієвий інструмент, за допомогою якого зміцнюється дисципліна. При цьому застосування її найчастіше дає більший ефект, ніж застосування інших видів юридичної відповідальності. Це пов’язано з більшою оперативністю дисциплінарного реагування, зацікавленості трудових колективів в усуненні наслідків екологічних правопорушень.

Існує й інша точка зору, згідно з якою для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідний збіг дисциплінарного проступку і земельного правопорушення. Проте ідеальна сукупність дисциплінарного проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв’язку з цим ЗК України не вказує на існування дисциплінарної відповідальності за вчинення земельних правопорушень. Тобто з цієї точки зору випливає, що дисциплінарна відповідальність за правопорушення щодо якісного стану земель не має такого вагомого значення порівняно з іншими видами відповідальності [7, с. 151].

Ми вважаємо, що не можна тому чи іншому виду юридичної відповідальності у сфері охорони земель надавати особливого значення або недооцінювати. Усе повинно залежати від конкретних обставин справи, а також від складу та характеру правопорушення. Звідси, невиконання чи неналежне виконання землеохоронних вимог, що становлять коло службових або професійних обов’язків правопорушника, слід розглядати як одну із умов притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у сфері рекуль- тиваційних правовідносин. Таким чином, пропонуємо ст. 211 ЗК України доповнити таким видом відповідальності за порушення земельного законодавства як дисциплінарна відповідальність.

У деяких випадках вчинення дисциплінарного проступку може мати наслідки у вигляді заподіяння працівником майнової шкоди підприємству. У таких випадках мова повинна йти про матеріальну відповідальність. Загальною передумовою можливості застосування до порушника землеохоронного законодавства матеріальної відповідальності, на нашу думку, є положення ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [8], ст. 56 Закону України «Про охорону земель» [9] про те, що застосування заходів дисциплінарної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам, та ст. 130 КЗпП України [6].

Порядок застосування матеріальної відповідальності регулюється трудовим законодавством України. Полягає матеріальна відповідальність в обов’язку працівника відшкодувати шкоду, заподіяну ним підприємству, установі, організації при виконанні ним трудових обов’язків. Проте у сфері ре- культиваційних правовідносин