Особливості психічних розладів при істеричному типі особистості

 

ВСТУП

1. Особливості психічних розладів при істеричному типі особистості

2. Консультування істеричних особистостей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Основа для розвитку істеричного розладу закладається у віці приблизно між чотирма й шістьма роками, коли дитина стикається з розбіжністю бажань і можливостей. Провокуючим фактором розвитку істеричного розладу особистості стає виховання дитини за типом «кумир сім'ї» або потурають гіперопіка, коли батьки балують дитину, залишають його наодинці зі стійкими бажаннями, спрямованими тільки на свої власні потреби без урахування реальних можливостей. 

З безлічі ознак, властивих істеричної психопатії, основним є егоцентризм, прагнення здаватися у власних очах і очах навколишньою значною особистістю, що об'єктивно не відповідає реальним даним. Бажання залучити до себе увага проявляється в театральності, демонстративності, позерстві, такі люди постійно прагнуть бути в центрі уваги, тому емоційно оживлені, здатні до наслідування, фантазування. 

Прояви істеричних розладів в одних випадках більш складні й характеризуються яскравими поліморфними фантазіями, зміненим уявленням про реальну обстановку й своє місце в ній, появою яскраво забарвлених видінь, у яких відбита психогенна ситуація. В інших випадках істеричні розлади більш елементарні й виражаються істеричними паралічами, парезами, почуттям ядухи, сліпоті, глухоті, розладах руху, істеричними припадками. Всі ці порушення швидко зникають, і знову виникають у психотравмуючих ситуаціях. Однак істеричні форми реагування на ситуацію згодом закріплюються й надалі виступають у вигляді кліше, що визначає особливості поведінки.

 

 

Істеричний розлад особистості (психопатія істерична) характеризується егоцентризмом, прагненням здаватись у власних очах і серед оточення значною особистістю, що об'єктивно не відповідає реальності. Бажання привернути до себе увагу оточуючих виявляється у таких осіб у самодраматизації, театральності, демонстративності, позерстві. Вони постійно прагнуть бути в центрі уваги, емоційно жваві, здатні до наслідування різних форм поведінки, фантазування, псевдології. 

У відповідь на несприятливі ситуації виявляють бурхливі афективні реакції з риданнями, виразною жестикуляцією, "розігруванням" різних сцен, що часто закінчуються істеричними нападами, биттям посуду, погрозами самогубства. Однак суїцидальні спроби у них зустрічаються рідко і тільки тоді, коли хворі не здатні цілком оцінити реальну ситуацію. 

В окремих випадках прояви істеричних психопатій бувають складнішими і виявляються в істеричних паралічах, парезах, почутті ядухи ("грудка в горлі"), сліпоті, глухоті, розладах ходи (астазія і абазія). 

Усі зазначені порушення минущі, виникають у психотравмуючнх ситуаціях і зникають після їх завершення. Однак істеричні форми реагування на ситуацію згодом закріплюються і надалі виявляються у вигляді кліше, що й визначає особливості поведінки таких осіб. Істеричні психопатії виявляються доволі рано (у віці 4-6 років) і на ранніх етапах мають форму аномальної поведінки, що значною мірою визначається умовами виховання й оточення. Остаточне формування розладів особистості такого типу настає до 20 років. На цьому етапі віддається стабілізація істеричних розладів, які виявляються у незрілості психіки, емоційній лабільності, перебільшеному вираженні своїх емоцій: 

–підвищеній навіюваності і легкому впливові навколишніх обставин на їхні судження і вчинки; 

–постійному прагненні до стану збудження, інтриганства;

–проявах неадекватної звабливості в зовнішньому вигляді й поведінці, надмірній заклопотаності своєю фізичною привабливістю; 

–егоцентризмі, тобто у власних життєвих невдачах і неприємностях вони звинувачують оточення і збіг обставин; 

–легкому виникненні образи і постійному маніпулюванні поведінкою для задоволення власних потреб. 

Істерія спостерігається частіше в жінок. Вони часом уявляють себе важкохворими, нещасливими, “незрозумілими натурами” і глибоко вживаються в створений ними образ. Іноді достатньо випадкової неприємності, дрібної сімейної сварки, незначного службового конфлікту, щоб хворий почав гірко ридати, проклинати усе й усіх, загрожувати покінчити із собою. Найвиразніше істеричні розлади виявляються в період статевого дозрівання та в інволюційному віці (період клімаксу).

Істерична реакція починається звичайно тоді, коли хворому необхідно домогтися чого-небудь від оточуючих або навпаки, позбутися від їхніх нібито несправедливих або просто небажаних вимог. Ці реакції можуть виявлятися в нестримних сльозах, непритомностях, скаргах на запаморочення і нудоту, блювоті, судорожних зведеннях пальців рук, а в цілому - у симптомах майже будь-якої хвороби, відомої даній людині, може виникнути, удаваний параліч, глухота, зникнути голос. Але при цьому істеричний напад не можна вважати симуляцією, він частіше усього виникає поза бажанням людини і змушує її сильно фізично і морально страждати. Розпещеність, вередливість, надмірно висока зарозумілість і завищені претензії, неприйняття навіть легкої критики на свою адресу - такі особливості характеру людини провокують розвиток істерії. Внутрішній фрустраційний конфлікт між завищеною самооцінкою, зарозумілістю і низькою оцінкою даної людини з боку оточуючих обумовлює виникнення істерії.

Поширена думка, що істеричні особистості навіювані, однак це вірно лише наполовину. Навіюваність їх одностороння, доти, поки це підіграє їх самолюбності. Крізь всі їх вчинки просвічує бажання привернути до себе або повернути втрачену увагу. Натхненні увагою і захопленням, вони можуть проявити тимчасову відвагу, але перед труднощами пасують. Ненадійні в дружбі, легко зраджують товаришів, люблять пустити пил в очі. Вони чуйно вловлюють настрій, бажання, прагнення оточуючих і, потураючи їм, стають лідерами на годину, виразниками мас. 

У групі надовго не затримуються. Вичерпавши запас уваги до себе, прямують в нову. Захоплення у них обов'язково модні і такі, що не вимагають наполегливої праці. Їх приваблює зовнішня незвичність: