Особливості психічних розладів при істеричному типі особистості

Найвразливішим для них є удар по самолюбству, нездатність зайняти видне місце і положення, крах надій на успіх, втрата уваги впливових осіб, осміяння, викриття їх вигадок. Своє невдоволення вони зганяють на рідних, які вже не в силах, як це бувало в дитинстві, захистити їх від труднощів і невдач. На подив батьків, на турботу і ласку відповідають холодністю, грубістю, озлобленням. Якщо все вдається, якщо оточуючі потурають їм і йдуть на поступки, то такі підлітки достатньо компенсовані, хоча театральність поведінки залишається помітною. 

При невдачах спостерігаються демонстративні невротичні реакції, відхід в хворобу, іпохондричний розвиток. Реакції емансипації носять лише гучний характер. Справжньої свободи не шукають, зовсім не жадають залишитися без батьківської опіки і турботи. Істерична акцентуація - часто плід виховання за типом "кумир сім'ї" (потураюча гіперпротекція).

Істеричні розлади сприяють раннім і поспішним шлюбам, які виявляються недовговічними. Втім, повторні шлюби за характером відносин не відрізняються від першого. 

Слід розрізняти істеричний розлад особистості від істеричних конверсійних реакцій, в яких переважають соматичні, а не емоційні порушення. Конверсійні істеричні реакції можуть зустрічатися у будь-якої людини, яка не страждає істеричним розладом. 

З віком істеричні форми поведінки слабшають, поступаючись місцем іпохондричні страхів і депресій.

 

 

Істерична особистість виявляється дуже цікавою й привабливою тільки на перший погляд. На консультанта-початківця, насамперед, впливають швидкість і манера мовлення, внутрішнє тепло. Однак робота з такими клієнтами виявляється не легкою. Під час бесіди з’ясовується, що істерики не такі вже емоційно багаті особистості, а їхні наміри стосовно консультування, на жаль, неоднозначні. 

Істерична особистість, коли їй не вдається сподобатись оточуючим, готова використати всі можливі маски й ролі, котрі на її думку, є допустимими. Вони намагаються скористатися своїми привабливими якостями, особливо тоді, коли консультант – протилежної статі. Намагаються придати контакту еротичного, сексуального забарвлення. 

Така поведінка істеричної (жінки) специфічна: якщо консультант (чоловік) виявляє хоч незначний інтерес еротичного характеру, вона відразу ж відступає, пояснюючи, що зовсім інше мала на увазі. Тому оточуючі часто почувають себе обдуреними. 

Еротичний відтінок поведінки істеричної особистості зовсім не означає, що клієнтка прагне близькості – вона зовсім не знає, що робити з реальною інтимністю. Нереальні сигнали служать їй лише замінниками справжньої фізичної близькості. Істерична особистість постійно шукає любові, однак не вміє створювати справжні стосунки. 

Істерики найчастіше звертаються з проблемами, пов’язаними із сімейними стосунками й сексуальним життям. Проблеми криються в небажанні жертвувати собою заради іншої людини. Незважаючи на зовнішню сексапільність, більшість істеричних особистостей не здатні до нормальної сексуальної реалізації. Жінка, як правило, скаржиться на ригідність, яка є реакцією на страх перед своєю сексуальністю. У чоловіків-істериків наслідками може стати імпотенція й схильність до гомосексуалізму. 

Істерична особистість використовує різні форми психологічного захисту. Наприклад, схильність до фантазування – лише в уявному світі вони отримують багато любові й уваги. Символічне задоволення потреб більш прийняте, тому що мало зачіпає конфлікти, приховані в підсвідомості, вони часто вірять в свої вигадки. 

У більшості істеричних клієнтів, особливо жінок, є тривала історія лікування в різних лікарів, від соматичних порушень. Як правило конверсивні симптоми набувають форми втрати відчуттів: анестезія кінцівок, сліпота, глухота. Більшість істеричних клієнтів дуже емоційно повідомляють про свій анамнез. Коли йдеться про невротичні симптоми, важливо наголосити на їх вторинній вигоді для клієнта. Цю вигоду клієнт не усвідомлює або усвідомлює частково. Істеричні симптоми задовольняють з основні потреби: 

–«карають» осіб, до яких клієнт відчуває ворожість; 

–допомагають клієнту уникнути неприємних, загрозливих, принизливих ситуацій 

–допомагають викликати симпатію в оточуючих чи звернути увагу на себе. 

Очевидною є суперечність між висловленим клієнтом бажанням і тим, про що говорять симптоми. Ця суперечність викликає в консультанта підозру, що клієнт нещирий і симулює. Покладаючись на інтуїцію, можна не лише виявити істеричних клієнтів, а й уникнути різноманітних пасток, що приховуються в роботі з ними.

 

 

 

Істеричні особистості прагнуть до необмеженої свободи, до перемог, жадають усього нового та ризикованого. Такі особистості спрямовані на майбутнє, тому відкидають минуле, як неіснуючий баласт.

Незадоволеність ведучої деформованої потреби у необмеженій свободі супроводжується ухиленням від виховання дитини, тому, що вона заважає реалізовувати цю потребу (з її точки зору). Частий прояв істеричної амбівалентності полягає у тому, що провина за те, що відбулося, перекладається на інших, що веде до брехливості: наприклад: дитина така, бо у цьому винен чоловік, бабусі, суспільство, хто завгодно, але не жінка. Часто такі люди захищаються від наслідків своїх дій і від реальності "втечею у хворобу", щоб виграти час та уникнути відповідальності. І при цьому вони не роблять висновків зі своїх розчарувань. Виникає амбітендентність особистості: з одного боку потреба у свободі, з іншого - страх перед реальністю та потреба жити в ілюзорному світі.

Агресія істеричної особистості має характер самореклами, слугує для збільшення та зміцнення її цінності, проти всього, що цій самооцінці заважає. Така людина безвідповідальна по відношенню до оточуючих, але завжди себе виправдовує.

Надання допомоги особистості з симптомами істеричної амбівалентності полягає у тому, щоб сприяти формуванню у неї адекватних ролей, привчанні до порядку, готовності до самопізнання та самообмеження. Це дає можливість жити у реальному світі, не відчувати перед ним страху.

 

 

1.Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учеб. пособие для студ. высш. заведений.- М.: Издательский центр "Академия", 2003.

2.Кочюнас Р.-А. Б. Основы психологического консультирования /Пер. с лит. - М.: Академический проект, 1999.

3.Середина Н.В., Шкуренко Д.А. Основы медицинской психологии: общая, клиническая, патопсихология / Серия «Учебники, ученые пособия». - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003.

4.Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навч. пос. – К.: МАУП, 2004.

5.Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція : Модульно-рейтинговий курс: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – К. : Професіонал, 2005.