Особливості роботи психолога у сфері політичної реклами

 

1. Особливості консультування наркозалежних

2. Особливості консультування ВІЛ-інфікованих

Список використаної літератури

 

 

Психокосультаційне лікування наркотичної залежності на сьогодні є широко розповсюдженим. В основі типової консультаційної програми часто лежать психосоціальні підходи. Існує багато типів індивідуальної терапії, а до найпоширеніших відносяться: динамічна, інтерперсональна, когнітивна і когнітивно-поведінкова, поведінкова і мотиваційна.

У порівнянні із психотерапією консультування з питань наркотичної залежності є найбільше широко застосовуваним методом психосоціальної інтервенції в лікуванні. На відміну від консультування консультування менше фокусується на зміні внутрішніх, інтрапсихічних процесів, а більше ставить акцент на вирішення поточних проблем, пов'язаних із вживанням наркотиків.

Консультування можна описати як регулярний процес управління наркотичною залежністю шляхом надання підтримки, спостереження за поведінкою, пропагандою помірності і наданням таких конкретних послуг як направлення до служби зайнятості, у медичні установи або в юридичну консультацію.

При наркотичній залежності відзначається високий рівень супутніх психіатричних симптомів. Найбільш частими синдромами є: глибока депресія, дистимія і тривожні розлади. Оскільки хронічне вживання більшості наркотичних засобів (за винятком опіоїдів і нікотину) підсилює або навіть викликає психіатричні симптоми, дуже часто важко визначити які симптоми або синдроми є проявом незалежних психіатричних розладів, а які відносяться до станів, викликаних вживанням наркотиків.

У всіх психологічних консультантів, незалежно від їх консультантичного підходу або орієнтації, повинні бути базисні знання про наркотики та їх ефекти, чіткі уявлення про стиль життя залежних людей, а також інформація про групи самопідтримки, включаючи їх філософію і доступність. Консультанти також повинні мати уявлення про всі варіанти лікування, які можна запропонувати пацієнтам.

Консультування можна використати майже в будь-яких лікувальних умовах. Консультативне лікування від наркотичної залежності звичайно проводиться в наступних умовах:

1) стаціонарно у звичайних і психіатричних лікарнях;

2) у виправних закладах;

3) амбулаторно в лікарнях і приватних кабінетах;

4) в інтенсивних одноденних лікувальних програмах;

5) у постлікувальних програмах реабілітації;

6) у консультантичних співтовариствах.

У консультування ті консультанти, які з самого початку формують позитивні взаємини з пацієнтами, які починають сприймати їх як “підтримку”, мають більше шансів на успіх, ніж ті фахівці, чиї відносини мають менше позитивних зв'язків

Відповідно до теорії, емоційні реакції консультанта на споживача наркотиків є важливими передумовами результатів лікування. У якомусь ступені це справедливо для всіх видів консультування, однак вважається, що найбільше значення це має в лікуванні наркотичної залежності, оскільки емоційні реакції консультанта більш інтенсивні і негативні і, таким чином, роблять більший ефект на процес видужання пацієнта.

При лікуванні наркологічних розладів консультант має бути зацікавленим і почувати себе комфортно, маючи справу із проблемами наркотичної залежності і специфічними типами поведінки. Простіше кажучи, консультанту корисно бути зацікавленим у роботі зі споживачами наркотиків і ставитися з повагою до ваги їх проблем. Уоштон і Стоун-Уоштон (1990) запропонували специфічні характеристики консультантів – вони вважають, що консультанти повинні мати такі якості:

емпатія;

впевненість;

віра;

відсутність бажання контролювати пацієнта.

У своїй практиці консультанти не повинні займати осудливу позицію, а повинні приділяти більше уваги наркозалежним пацієнтам, ніж іншим. У відносинах “консультант-пацієнт” часто проявляється потреба пацієнта в залежності, тому на ранніх стадіях лікування конкретні реакції з боку консультанта, спрямовані на підтримку, можуть бути корисними. Така консультативна позиція може проявлятися через тепле привітання пацієнта, коли той входить у кабінет; активне бажання з боку консультанта знову встановити контакт, якщо призначена зустріч із пацієнтом не відбулася; підкріплення будь-яких позитивних зрушень у стані пацієнта або зустрічі за необхідності з пацієнтами в не призначений час.

Багато технік і принципів консультування, які використовуються при лікуванні наркологічних пацієнтів, по суті, є такими ж, як ті, що застосовуються для консультування інших пацієнтів. Проте для того, щоб ефективно лікувати залежність, консультант повинен мати знання не тільки в консультування, але й у наркології. Модифікуючи “підтримуючо-експресивну” форму консультування для її використання в лікуванні споживачів наркотиків, Люборський (1995) виділив наступні важливі аспекти:

консультант повинен присвячувати більше часу й енергії введенню пацієнта в лікувальний процес;

цілі лікування необхідно сформулювати якомога раніше і тримати їх перед очами;

консультант повинен приділяти більше уваги формуванню позитивних відносин із клієнтом (тобто створенню консультантичного альянсу), надаючи підтримку клієнтові;

консультант повинен відслідковувати виконання пацієнтом вимог лікувальної програми, що включає слідування правилам і не вживання не призначених препаратів. Інформація про це повинна надходити від самого пацієнта й з лабораторії (аналізи сечі), а також може бути надана членами родини, друзями і персоналом програми;

якщо пацієнт одержує метадон, консультант повинен вирішити, коли краще проводити сеанси консультування – до або після прийому щоденної дози. Оскільки метадон відіграє центральну роль у житті пацієнта, призначення сеансів консультування із врахуванням графіка прийому препарату може вплинути на те, залишиться пацієнт у терапії або покине програму.

Загалом наявні дані вказують на те, що інтенсивність консультативної терапії може змінюватися залежно від виду наркотика, ваги наркотичної залежності і характеру проблем пацієнта, особливо психіатричних. Більшості пацієнтів, які вживають опіоїди і кокаїн, потрібно більш інтенсивне лікування, ніж тим, у кого спостерігається маріхуанова або алкогольна залежність.

Пацієнтам з хімічною