Особливості вдосконалення психологічної компетентності керівників освітніх організацій в умовах післядипломної педагогічної освіти

 

 

Глобалізаційні трансформаційні процеси в сучасному суспільстві зумовлюють трансформацію парадигми освітнього процесу, а саме: 1) перенесення акценту з накопичення інформації на засвоєння засобів її отримання, аналізу, планування своїх дій, уміння критично розглядати факти, вести діалог, чути опонента; 2) перехід від засвоєння конкретних засобів здобуття інформації до усвідомлення тих цілей, для яких створювалися ці засоби, а також до постановки власних цілей та пошуку адекватних для їх досягнення засобів; 3) у контексті управління закладом освіти – усвідомлення, осмислення та переосмислення проблем (зокрема, психологічних), управлінської діяльності, вибір адекватних способів та стратегій їх розв'язання.

Це висуває нові вимоги до рівня професіоналізму керівників освітніх організацій, а отже, й до їхньої компетентності, яка, як зазначає Дж. Равен, залежить від: 1) мотивації та здатності включатися в діяльність високого рівня, виявляючи ініціативу, брати на себе відповідальність, аналізувати роботу організацій або інших систем; 2) готовності включатися в суб'єктивно значущі дії, наприклад, прагнути вплинути на те, що відбувається у своїй організації, або на напрям руху суспільства; 3) готовності та здатності сприяти клімату підтримки й заохочення тих, хто намагається вводити новації або шукає шляхи ефективнішої роботи; 4) розуміння того, як функціонує держава і суспільство, де людина живе й працює, адекватного сприймання власної ролі та ролі інших людей в організації та в суспільстві, у цілому; 5) адекватного уявлення про низку понять, пов'язаних з управлінням організаціями, зокрема таких, як ризик, ефективність, лідерство, відповідальність, підзвітність, комунікація, рівність, участь, добробут і демократія [11].

Компетентний керівник сприятиме зростанню компетентності своїх підлеглих, створивши таке виробниче середовище, у якому ясно прослідковується: прагнення виявляти здібності кожного працівника та робити конкретні кроки для їх визнання, розвитку й успішної практичної реалізації; очікування високих стандартів роботи й підтримки інновацій, але без силового спонукання, що є загрозою творчості; надання можливості брати участь в управлінні робочим процесом, впливати на рішення керівництва тощо [11; 14].

Зрозуміло, що за таких вимог необхідною умовою професіоналізму керівників освітніх організацій є психологічна компетентність, яка містить професійно-дієві особистісні установки й цінності щодо засвоєння й ефективного використання психологічної інформації в процесі управлінської діяльності, а також відповідні психологічні знання, уміння й навички [3; 5; 8].

Водночас аналіз практики управлінської діяльності керівників освіти свідчить про недостатньо високий рівень їхньої психологічної компетентності, що утруднює управлінську діяльність з урахуванням проблем трансформаційного періоду суспільного розвитку, особливо в контексті управління інноваційними процесами в системі освіти [7].

Цей висновок підтверджують результати нашого дослідження особливостей психологічної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, у якому виявлено низку проблем психологічної компетентності керівників освітніх організацій, які утруднюють її вдосконалення у процесі підвищення кваліфікації для значної кількості управлінців: 1) амбівалентне ставлення управлінців до вдосконалення психологічної компетентності суб'єктів навчально-виховного процесу (позитивне стосовно інших і невизначене, а то й негативне в контексті самовдосконалення) ; 2) недостатньо високий рівень знань та вмінь керівників з психологічних проблем діяльності освітніх організацій, особливо щодо забезпечення діяльності закладів освіти в умовах соціальних трансформацій; 3) недостатня орієнтація частини управлінців на здобуття нових компетентностей шляхом професійної деформації їхньої особистості; 4) недостатній рівень реалізації резервів удосконалення психологічної компетентності керівних кадрів освіти в системі післядипломної педагогічної освіти через посилену увагу працівників інституцій ППО до оновлення професійних знань, умінь, навичок управлінців без урахування психологічних особливостей управлінської діяльності [5].

Отримані результати свідчать про необхідність спеціального психологічного навчання управлінців, яке можна здійснити в системі післядипломної педагогічної освіти.

Тому мета нашого дослідження – визначити особливості психологічної компетентності керівників освітніх організацій та її формування в умовах післядипломної педагогічної освіти.

Формування професійної компетентності керівників освітніх організацій в умовах ПО можливе, на наш погляд, за умови компетентнішого підходу, за яким, на противагу концепції «засвоєння знань» (насправді, як зазначає Д. Іванов [8], суми відомостей), керівник має діяти ефективно в будь-яких ситуаціях професійної діяльності. При цьому особливе значення надається вмінню діяти ефективно в нових, невизначених ситуаціях, у яких важко напрацювати попередньо відповідні способи дій. У цьому підході протиставляється «... розуміння знання як нарощування суми предметної інформації і знання як комплексу вмінь, що дають змогу діяти й досягати необхідного результату, причому часто в невизначених, проблемних ситуаціях» [8, 19].

Такий підхід до післядипломної освіти передбачає якісно нові зміни (щодо організації навчального процесу, управління ним, діяльності викладачів і слухачів – керівників освітніх організацій, способів оцінювання результату навчання), пов'язані з необхідністю розвитку в управлінців таких умінь, які б допомагали чітко визначати цілі управлінської діяльності, схвалювати рішення й адекватно діяти як у типових, так і в нестандартних ситуаціях.

У зв'язку з цим українські науковці говорять про необхідність реформування післядипломної освіти в напрямі вироблення єдиного концептуального підходу до системи підвищення кваліфікації в усіх її ланках, вирішення проблеми державного стимулювання професійного зростання фахівців з вищим рівнем кваліфікації, їхньої зацікавленості в подальшому особистісному та професійному розвитку, зокрема, шляхом прямого зіставлення якості навчання в системі ПО і можливості кар'єрного зростання тощо. При цьому формулюються актуальні питання організації