Особистість практичного психолога

1. Самостійно підібрати джерела та законспектувати тему: «Емоційне вигоряння як особливий вид професійного стресу психолога».
2. Самостійно підібрати джерела та законспектувати тему: «Професійні деформації особистості психолога».

До людини, яка претендує на посаду практичного психолога, висувається система вимог, яка містить два компоненти: вимоги як до професійної компетентності фахівця, так і до його особистості.

Особлива увага у дослідженнях проблем підготовки практичного психолога приділяється виявленню компонентів професіоналізму психолога, його спеціальних здібностей та визначенню процедури підготовки психологів.

Д. Б. Богоявленська вважає, що особистість психолога-професіонала повинна відзначатися двома параметрами:

• досконалим володінням теоретичними знаннями і способами роботи;
• здатністю до швидкої адаптації.

Для становлення професіоналізму психолога, як зазначає О. Ф. Бондаренко, необхідно забезпечити системність, науковий універсалізм у професійній та особистісній підготовці.

Враховуючи модель особистості практичного психолога, сконструйовану В. Панком та Н. Чепелєвою, при прогнозуванні успішності практичної діяльності психолога слід звернути увагу на ряд складових його особистості.

Визначення професійної придатності особистості здійснюється за такими критеріями:

• Фізичний стан. Необхідність його врахування зумовлена, по-перше, зв'язком між деякими соматичними захворюваннями (виразка, діабет, серцево-судинні захворювання тощо) і рисами характеру людини. Крім того, психолог повинен мати потужну енергетику і засоби її відновлення, інакше робота може негативно вплинути на здоров'я психолога. По-друге, існує ряд фізичних вад, які несумісні з посадою практикуючого психолога. До таких вад відносять інвалідність, глибокі косметичні дефекти, дефекти мовлення тощо.
• Психічне здоров'я належить до надзвичайно важливих вимог, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особистості або люди з помітними особистісними проблемами, які переноситимуть на роботу свої власні проблеми. Це робитиме їх діяльність неефективною або й шкідливою та небезпечною.
• Інтелект, особливо його вербальний компонент. Досвід показує, що практикуючі спеціалісти з показниками інтелекту нижче середнього, як правило, мають багато ускладнень у роботі, особливо консультаційній. Саме інтелект забезпечує ефективний аналіз рис і якостей особистості, дає змогу долати стереотипи (як особистісні, так і професійні), є центральним механізмом у розумінні поведінки іншої людини. Особливу роль відіграє соціальний інтелект.
• Система механізмів особистісної регуляції та емоційної витривалості.
• Особливості мотиваційної сфери. Професія практичного психолога мотивується інтересом до інших людей та бажанням надавати допомогу у розв'язанні проблем спілкування, діяльності, життя в цілому. Психологічним механізмом такого інтересу, як стверджують В. Г. Панок і Л. Уманець, є усвідомлення та подолання власних проблем аналогічного плану.

Виходячи з аналізу типових задач діяльності фахівця з психології, визначається система вмінь, необхідних йому для вирішення типових задач.

Психолог повинен володіти такими вміннями:

1.дослідницькі (гностичні) вміння:

• визначати психологічну проблему в умовах конкретної ситуації, розробляти шляхи подолання проблеми через постановку низки завдань;
• поєднувати теоретичний аналіз проблем з їх оптимальним вирішенням;
• знаходити найбільш ефективні засоби вирішення психологічної задачі;
• з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки і заходи по оптимізації власної професійної діяльності;

2.інтерактивно-комунікативні вміння:

• оволодівати інноваційним стилем професійної діяльності та гуманним ставленням до людини;
• впливати на роботу персоналу з метою досягнення бажаного результату праці і задоволення його потреб;
• реагувати на всі складнощі життя колективу, виділяти і розвивати позитивні складові;
• встановлювати емпатичні зв'язки з клієнтом;

3.діагностичні вміння:

• методично правильно проводити анкетування, тестування, заходи психокорекції та інших впливів на людину;
• використовувати психологічний інструментарій, адекватний задачі і особливостям праці персоналу;
• інтерпретувати результати психодіагностики, виявляти властивості особистості і можливості її продуктивної діяльності;

4.дидактичні вміння:

• продуктивно навчати, забезпечувати розвиток і корекцію діяльності особистості та колективу;
• здійснювати вибір і реалізацію продуктивних моделей, алгоритму і технології діяльності;
• організувати соціально-психологічну роботу і особисто брати участь у проведенні адекватних заходів;

5.проектувальні вміння:

• формувати позитивну «Я-концепцію» у клієнта, самоаналіз і адаптацію до нових реальних умов;
• здійснювати первинну профілактику алкоголізму, наркоманії та інших шкідливих звичок людини;
• проводити психологічну експертизу і корекцію асоціальної поведінки, психологічну реабілітацію людини;
• консультувати керівників і працівників установ з питань використання психології з метою ефективної організації виробничої діяльності.

Основу мотиваційної сфери повинна складати гуманістична спрямованість особистості. В це поняття вкладається кілька особистісних якостей і рис, в основному мотиваційної і світоглядної природи: альтруїстичні позиції, ролі, установки у міжособистісному спілкуванні, високий рівень мотивації до професії, переважання пізнавальних, альтруїстичних, емпатійних мотивів у роботі з клієнтами, готовність до роботи з клієнтами та націленість на позитивний результат.

Виходячи із особливостей своєї діяльності практичний психолог навчальної установи неминуче посідає роль посередника або арбітра під час розв’язання конфліктів між іншими людьми і певною мірою – роль коректора їхніх дій. Такого роду діяльність висуває підвищені вимоги до особистісних якостей психолога і вимагає розуміння ним не тільки суті своєї роботи, але й чіткого визначення меж свого професійного впливу.

Головним принципом для сказаного вище має бути такий: не вирішувати за іншу людину її проблему, а вирішувати цю проблему разом із нею, вселяючи в неї віру у свої сили, свої можливості, себе.

Психологічна служба освіти захищає і забезпечує право кожної дитини на повноцінний психічний розвиток. При цьому важливо розуміти, що психолог захищає дитину не від когось конкретно, а від порушень умов для нормального життя і сприятливого розвитку.

Будь-який «важкий» випадок у поведінці або в розвитку дитини – не привід для докорів педагогу (вихователю, батькам), а сигнал до спільної роботи. Будь-який