Освітня діяльність та науково-педагогічні погляди М.М. Грищенка (1900-1987 рр.)

У дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що вчений: 1) вивчав питання педагогічної майстерності вчителя та викладача ВНЗ; 2) визначив основні рівні психолого-педагогічної підготовки вчителя та організації педагогічного процесу у ВНЗ; 3) основну увагу приділяв змісту освіти у вищій школі, зокрема вивченню педагогічних дисциплін; 4) систматизував основні вимоги до особистості викладача вищої школи; 5) довів ефективність виховного впливу таких методів, як лекція, пояснення, приклад та ін.; 6) обґрунтував основні принципи дидактики вищої школи (доступність, доказовість, наочність, емоційність, образність, систематичність і послідовність); дослідив проблему проходження студентами педагогічної практики; 7) визначив місце науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ та обґрунтував її напрями; 8) запропонував нові форми перепідготовки педагогічних кадрів. Уся робота М.М. Грищенка підпорядкувалася вирішенню проблем індивідуального розвитку окремої людини, соціокультурного та економічного розвитку країни, педагогічної науки й була зумовлена об’єктивним усвідомленням нагальних потреб освітньої галузі.

У третьому розділі – “Освітньо-педагогічна діяльність М.М. Грищенка” – проаналізовано основні напрями діяльності М.М. Грищенка, зокрема педагогічної та управлінської, його погляди на організацію самостійної роботи студентів.

Значну увагу приділено висвітленню педагогічної майстерності М.М. Грищенка. Аналіз практичної педагогічної діяльності М.М. Грищенка дає підстави стверджувати, що вчений зарекомендував себе як досвідчений лектор, який прагнув бути об’єктивним, вимогливим і чемним, дбав не тільки про те, чого навчити, а й як навчити та ефективніше передати свої знання іншим. 

У викладацькій діяльності М.М. Грищенко поряд із традиційним пояснювальним методом активно впроваджував інші прогресивні на той час методи: проблемний виклад матеріалу, метод демонстрації та ілюстрації, навчання студентів із застосуванням технічних засобів; систематично працював над оновленням змісту всіх навчальних дисциплін, які викладалися, розвивав форми творчого оволодіння знаннями. Вчений обґрунтовував важливість використання методів і форм викладання, що базуються на врахуванні пізнавальних інтересів, активізації когнітивних, перцептивних та емоційних процесів. У результаті дослідження визначено, що М.М. Грищенко був блискучим лектором. Його лекції відрізнялись такими характерними особливостями: науковою концептуальністю; методичною досконалістю; раціональним добором матеріалу; послідовністю; строгою логічною побудовою; точністю й гнучкістю висловлювань; оптимальним поєднанням наукових термінів та живої мови; вмінням встановлювати й підтримувати контакт з аудиторією, керувати увагою слухачів, активізувати сприймання ними матеріалу та створювати у них необхідний емоційний настрій.

Працюючи над розробкою змісту навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах, М.М. Грищенко дійшов висновку, що процес опанування знаннями має ґрунтуватися на принципах: науковості викладання; зв’язку теорії з практикою, навчання з життям; доступності й міцності знань; систематичності та послідовності в набутті знань і умінь; поєднання абстрактності мислення з наочністю викладання; наступності в навчанні між середньою і вищою школою; здійснення послідовної, систематичної спеціалізації у навчанні; поєднання індивідуального систематичного пошуку знань, умінь і навичок з навчальною роботою в колективі; особистого прикладу й керівної ролі викладача в навчальному процесі; емоційності у викладанні з обов’язковим використанням виховного потенціалу навчального матеріалу. У процесі дослідження встановлено, що дидактичний зміст педагогічних предметів у вищій школі М.М. Грищенко розробляв, базуючись на принципах: 1) науковості та відповідності сучасному розвиткові суспільства; 2) логічної послідовності; 3) систематичності; 4) доступності; 5) зв’язку теорії з практикою; 6) історизму наукового знання; 7) цілісної загальнонаукової картини світу.

Значну увагу в розділі приділено управлінській діяльності вченого. До блискучих граней таланту М.М. Грищенка слід віднести його хист керівника та організатора: керівника ВНЗ, кафедри, наукового керівника аспірантів. Результати дослідження переконують, що значною мірою досвід управлінської діяльності М.М. Грищенка пов’язаний з науково-дослідними інститутами дефектології та педагогіки, в яких він працював на посаді директора. 

У розділі наголошується на тому, що, працюючи завідувачем кафедри педагогіки Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, М.М. Грищенко ставив перед колективом важливі творчі завдання, вирішення яких, на його думку, згуртовувало колектив, суттєво підвищувало науково-організаційний рівень всієї роботи кафедри. Такий підхід сприяв удосконаленню форм і методів роботи, підвищенню професійної кваліфікації, здійсненню планової підготовки молодих науково-педагогічних кадрів. Важливого значення М.М. Грищенко надавав проблемі наукової організації праці, прагнучи організувати її так, щоб кожен член кафедрального колективу – викладач, науковий співробітник, лаборант – чітко бачив своє місце в “загальному строю”, відчував свою відповідальність за спільну справу. Відстоюючи демократичні засади створення організаційно-функціональної структури управління кафедрою, вчений виділяв кілька блоків: навчальну, методичну, організаційно-виховну та наукову роботу, лаборантське забезпечення навчального процесу. Кожен блок включав у себе комплекс функцій, за реалізацію яких відповідали конкретні співробітники.

Зазначається, що управлінська діяльність М.М. Грищенка характеризується: чіткою орієнтацією її напрямів; високим професійним та організаційним рівнем, що проявлялося в точному, зрозумілому для підлеглих визначенні та формулюванні вченим завдань, правильному їх розподілі; його впевненістю у своїх силах, яка діставала вияв у чітких діях під час розв’язання складних ситуаційних завдань; вмінням вченого правильно визначати співвідношення між перспективними та оперативними завданнями та шляхи їх вирішення; турботою про підвищення власного професійного рівня та професійного рівня підлеглих; відповідальним ставленням до управління трудовим колективом, роботи з кадрами.

Для особистості М.М. Грищенка визначальним було почуття морального обов’язку та відповідальності за спільну справу. Для вченого був характерний демократичний стиль