Педагогічні умови формування навчальної мотивації учнів 6-го віку

Експериментальний клас демонструє підвищення рівня позитивної мотивації учбової діяльності та зменшення кількості байдужих учнів і тих, хто негативно ставиться до навчання. Зростання рівня мотиваційної готовності до навчання в експериментальному класі порівняно з контрольним.

Порівняно з початком навчального року рівень мотиваційної готовності до навчання в учнів експериментального класу зріс, а контрольного – навпаки, знизився, що свідчить про неефективність традиційного підходу у сфері становлення позитивного ставлення до навчальної діяльності та формування мотиваційної готовності до навчальної діяльності у молодших школярів.

 

 

У сучасній психології мотивація розглядається як важливий структурний компонент навчальної діяльності. При цьому навчальна діяльність молодших школярів і, зокрема, першокласників, є полімовтивованою, тобто спонукається не одним, а багатьма мотивами, які утворюють певну ієрархічну структуру і взаємодіють між собою.

Мотивація є спонукальною силою учіння і навчальної діяльності молодших школярів загалом. На основі зміни даного параметру можна судити про рівень шкільної адаптації першокласника, ступінь оволодіння навчальною діяльністю і його ставлення до навчання.

Мотивація учіння є складним структурним утворенням і має декілька сутнісних значень:

- є продуктом формування особистості, і одночасно фактором її подальшого розвитку;

- здійснює загальний стимулюючий вплив на протікання пізнавальних процесів, є джерелом інтелектуальної активності;

- мобілізує творчі сили на пошук і розв’язання навчально-пізнавальних задач і завдань, позитивно впливає на якість засвоєння знань молодшими школярами;

- вважається важливою внутрішньою умовою розвитку прагнення до самонавчання;

- має діагностичне значення, тобто є показником розвитку багатьох важливих рис особистості (цілеспрямованості, свідомості, широти і стійкості пізнавальних інтересів).

Мотиви навчальної діяльності першокласників розгортаються на різному рівні усвідомленості і відрізняються великою різноманітністю. Серед них є позитивні і негативні, значущі і другорядні, активні і пасивні і т. д. Та найчастіше у психолого-педагогічній літературі виділяють у контексті навчальної діяльності молодших школярів два основні типи мотивів учіння: навчально-пізнавальні і широкі соціальні; зовнішні і внутрішні.

Мотиваційна сфера глибоко індивідуальна. Тому в її формуванні треба орієнтуватись не тільки на особистість першокласника взагалі, а й на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилися саме в даному класі (А. К. Маркова, О. Я. Савченко) [9, 189].

Під готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Це один із найважливіших підсумків психічного розвитку особистості в період дошкільного дитинства. Мотиваційна готовність являє собою настанову на шкільне навчання, пізнавальну діяльність, прагнення до набуття знань. Мотиваційний компонент не рівнозначний мотивам учіння, оскільки він не вичерпується пізнавальними потребами і включає як навчання, так і формальні ознаки бажання вчитися.

Про мотиваційну готовність шестирічок до шкільного навчання свідчить їхнє ставлення до учбової діяльності як до серйозної, значущої справи, бажання опанувати нові знання та вміння, готовність до нових обов’язків і відповідальність перед батьками, учителем і класом. Мотиваційна готовність дитини до школи формується внаслідок реалізації цілого комплексу психолого-педагогічних умов, які визначаються загально-психологічними характеристиками готовності дитини до шкільного навчання.

 

 

Адаптація дитини до школи / Упоряд. Максименко С. Д., Максименко К. С, Главвик О. П. – К. : Мікрос-СВС, 2003.

Богоявленский Д. Б., Заболотнева И. М. Диагностика сформированности учебной деятельности у младших школьников // Новые исследования в психологии. – 2004.

Бугайова І. А. Гра як засіб підготовки дитини до школи //Журнал для батьків. – 2005.

Буцкіна С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі // Практична психологія та соціальна робота. – 2005.

Вікова та педагогічна психологія (О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2006.

Гільбух Ю. З. Коробко С. Л., Кондратенко Л. О. Методика контролю психічного розвитку шестирічного першокласника // Початкова школа. – 2004.

Гільбух Ю. З., Коробко С. Л., Кондратенко Л. О. Визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання // Початкова школа. – 2005.

Головань Н. О. Вікові особливості дітей шестирічного віку та їх діагностика // Навчання і виховання шестирічних першокласників. – К. : Освіта, 2003.

Гословська І. Г., Скворцова С. О. Формування позитивної мотивації навчання в молодших школярів на уроках математики // Наука і освіта. – 2006.

Готовність дитини до навчання / Упоряд. Максименко С. Д., Максименко К. С, Главник О. II. – К. : Мікрос – СВС. 2004.

Демиденко В. К. До питання про сутність мотивів учіння // Радянська школа. – 2006.

Запорожец А. В. Интеллектуальная подготовка детей к школе // Дошкольное воспитание. – 2004.

Лучанская Л. С. Сознательное принятие школьной ситуации детьми 6-7 лет // Вопросы психологии. – 2007.

Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К. : Вища школа, 2005.

Малихіна О. В. Особливості мотивації учіння дітей молодшого шкільного віку // Початкова школа. – 2002.

Мухина В. С. Шестилетний ребенок в школе. – М. : Просвещение, 2003.

Навчання і виховання 6-річних першокласників: Зб. статей / Упоряд. К. С. Прищепа. – К. : Рад. школа, 2002.

Проскура О. В.