Підприємство в умовах ринкового господарства

 

На будь-якому підприємстві та у підприємництві в цілому успіх значною мірою залежить від складу кадрів, їхніх мотиваційних стимулів. Адже кадри вирішують все. Межа між нарощуванням виробничих потужностей і банкрутством, покращенням і погіршенням, прогресом і застоєм, багатством і бідністю визначається саме людськими ресурсами та мотивацією, удосконалення яких – головний фактор вирішення соціальних, економічних, правових, організаційних проблем. І в кінцевому результаті виграє той, у кого більш дійова мотиваційна система.

Мотивація підприємства – спонукання людини до проводження підприємницької діяльності.

Основні мотиви підприємницької діяльності:

Матеріальна зацікавленість і бажання швидко розбагатіти, можливість одержувати пільги, надбавки, премії.

Прагнення до приватної власності, потреба панування, влади, впливу на інших, бажання бути завжди першим, конкурувати.

Можливівсть сформувати команду однодумців (засновників) для створення підприємсьва та ведення бізнесу, працювати у згуртованому колективі.

Свобода у прийнятті управлінських рішень, самостійність дій.

Реально можливість отримати достойну посаду, перспективи професійної карєри, престижу, підвищення свого статусу у ділових колах та суспільстві.

Задоволеність характером та змістом роботи, умовами праці, можливістю здійснення творчої діяльності.

Незадоволеність роботою яка була раніше (низька з/п, не сприятливий мікроклімат у колективі, незадоволеність свої службовим становищем).

Потреба у спілкуванні з людьми, повазі, самовираженні.

Прагнення розповсюдити власний стиль життя, свої інтереси та погляди на бізнес.

Класична теорія мотивації – це теорія, згідно якої гроші є єдиним стимулом до трудової діяльності. З цієї точки зору, люди – «економічні істоти», які працюють лише для того, щоб оплачувати їжу, одежу, житло. Працівники будуть отримувати більше грошей, якщо діятимуть в інтересах фірми.

 

 

У нових умовах господарювання питання організації аналітичної роботи на підприємствах сфери торгівлі набули особливої актуальності. Від їх вирішення залежить рівень економічної роботи і управління. Аналітична робота, яка проводиться на торговельних підприємствах та в об'єднаннях, спрямована на підвищення ефективності їх діяльності, оптимізацію рівня фінансової самодостатності, зростання конкурентоспроможності.

Основні завдання економічного аналізу діяльності підприємств торгівлі такі: контроль за дотриманням індикативно-планових чи інших нормативних показників господарської діяльності; оцінка ефективності цієї діяльності; вивчення впливу факторів на відхилення показників від прогнозованих, індекативно-планових орієнтирів чи інших нормативних орієнтирів; виявлення невикористаних резервів і пошук шляхів їх мобілізації; визначення тактики поточного коригування відхилень показників господарської діяльності; обґрунтування регуляторних стратегій на більш віддалену перспективу та інших управлінських рішень.

Виконуючи перераховані завдання, економічний аналіз господарської діяльності є важливим знаряддям контролю за роботою підприємств, дієвим засобом зміцнення комерційного розрахунку і дотримання режиму економії, сприяє ліквідації недоліків, поширенню передового досвіду, виявленню і мобілізації невикористаних резервів.

Раціональність організації аналітичної роботи на торговельних підприємствах передбачає дотримання трьох основних вимог:

- обов'язковості виконання аналітичної роботи на всіх рівнях управління і в кожному підрозділі організаційної структури управління;

- неперервності виконання аналітичної роботи замість епізодичності її проведення, як це ще має місце на багатьох підприємствах;

- розробки і дотримання на кожному підприємстві з врахуванням його галузевих і інших особливостей обов'язкового мінімуму питань і показників, які необхідно аналізувати в установлені строки, а також мінімуму вихідних аналітичних таблиць і форм.

Дотримання цих основних вимог свідчить про стан організації аналітичної роботи. їх виконання є необхідною умовою підвищення рівня керівництва господарською і фінансовою діяльністю підприємств торгівлі.

Відповідно до своїх службових обов'язків економічним аналізом діяльності торговельних підприємств насамперед займаються економісти. Велику роль у проведенні аналітичної роботи відіграють також головний бухгалтер, його заступник та інші працівники облікового апарату торговельного підприємства. В їх обов'язки входить здійснення (разом із іншими службами) економічного аналізу господарської діяльності на основі даних бухгалтерського обліку і звітності та інших джерел інформації для виявлення внутрішніх резервів, попередження втрат й непродуктивних витрат. Головний бухгалтер і його заступник вступають від імені підприємства у взаємовідносини з банками, фінансовими органами, різними суб'єктами господарської діяльності, які є партнерами по бізнесу. Тому вони мають можливість не тільки удосконалювати аналітичну роботу, але й активно впливати на рівень фінансової та розрахункової дисципліни, а це дає можливість підвищити дієвість аналізу, що ними проводиться.

Звітність це облікові записи, які дають можливість прослідкувати господарську діяльність. Обліковий процес на кожному підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об’єднання поточних даних для розрахунку економічних показників, необхідних для управління. Крім того, звітність – джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності.

В умовах ринкових відносин, коли на економічному просторі одночасно працюють різноманітні господарські суб’єкти – юридичні та фізичні особи, звітність стає основним джерелом інформації. Кожний суб’єкт господарювання намагається знати все про своїх замовників та постачальників. Склад та структура звітності може бути розроблена в залежності від потреб підприємства. Така звітність буде індивідуальна і її будуть використовувати тільки працівники конкретного підприємства. Документи звітності можливо розробляти і затверджувати на рівні держави. Така звітність буде загальною та універсальною, всі підприємства повинні організовувати її складання та представлення до державних органів.

Кожний з цих варіантів діє на сучасному підприємстві. Індивідуальна та загальна звітність дозволяє представити процес виробництва та реалізації як єдиний механізм, котрим