+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
об'єктивний, конкретно – історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення пред'явлених взаємних вимог.
Відчуття – основа знань людини про навколишній світ.
Війна – збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або. соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Вік – поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя.
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.
Вірус – збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерії (внутрішньоклітинний паразит).
Вісцеральний аналізатор – аналізатор внутрішніх органів.
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров'я.
Вражаючий фактор – чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, спричиняє матеріальні збитки.
Гармонія – відповідність розмірів частин і цілого, злиття різноманітних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле.
Ген – молекулярний носій спадкових властивостей організму.
Генетичний код – система запису спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот (людей, тварин, рослин, бактерій, вірусів).
Геохімічні процеси – процеси зміни хімічного складу гірських порід і мінералів, а також розплавів і розчинів, із яких вони утворилися.
Гіпотеза – виражене у формі судження, припущення або передбачення будь-чого.
Гістологія – наука про тканини тварин і людини.
Глікоген – тваринний крохмаль, основний запасний вуглевод тварин і людини, особливо великий його вміст у печінці і м'язах.
Гомеостаз – відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин.
Гормони – біологічні активні речовини, вироблені ендокринними залозами або залозами внутрішньої секреції; служать для гормональної діяльності окремих органів, систем і всього організму в цілому.
Гравітація – тяжіння, універсальна взаємодія між будь-якими видами матерії.
Граничнодопустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків.
Грибки – одно – та багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження.
Демографічний вибух – різке прискорення темпів росту населення (переважно в країнах Азії, Африки, Латинської Америки).
Деструкція – порушення або руйнування нормальної структури будь-чого.
Деформація – зміна відносного положення часток тіла, пов'язана з їхнім переміщенням.
Джерело небезпеки – природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки.
Дисгармонія – відсутність або порушення гармонії, немилозвучність, розлад.
Дисиміляція (катаболізм) – ферментативне розщеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду.
Дискретність – переривчастість; протиставляється безперервності.
Дистрофія – дегенерація, переродження, патологічний процес, що виникає у зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується появою в тканинах продуктів обміну речовин, змінених кількісно і якісно.
Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота, носій спадкової, генетичної інформації.
Довкілля – навколишнє середовище людини, обумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на діяльність людини, її здоров'я і життя.
Евакуація – організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон.
Ейфорія – відчуття задоволення від дії наркотику.
Еквівалентна доза – міра біологічної дії іонізуючого випромінювання на людину.
Експозиційна доза – іонізуюча спроможність іонізуючого випромінювання в повітрі.
Електрика – сукупність явищ, обумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрична заряджених тіл або часток.
Електричний струм – упорядкований (направлений) рух електрична заряджених часток.
Електричний удар – загальна електротравма.
Електричні знаки (мітки) – чітко окреслені плями найчастіше сіро-синього або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.
Електроліз – сукупність процесів і електрохімічного окислення і відновлення на занурених в електролітичний розчин електродах при проходженні через них електричного струму.
Електролітична дисоціація – розпад речовини на іони під час розчинення.
Електромагнітне поле – особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрична зарядженими частками.
Електроофтальмія – запалення зовнішньої оболонки ока – рогівки і кон'юнктиви внаслідок впливу потужного потоку ультрафіолетового випромінювання від електричної дуги.
Електрограмма – пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою.
Емерджентність – здатність систем мати властивості, яких немає і навіть не може бути в елементів, що складають її.
Емоції – психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.
Епідемія – 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищу звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людей на більш-менш значній території.
Епізоотія – одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.
Епілепсія – падуча