План проведення засідання дискусійного клубу «Запрошуємо до розмови» за темою «Витоки та джерела здоров 'я дитини»

вікової категорії людини, її свідомості, роду діяльності. В ранньому і дошкільному дитинстві, коли відбувається активне формування психосоматичної конституції, важливо забезпечити нормальне функціонування всіх органів і систем організму, їх ріст та розвиток, що виявляється і підтверджується віковими антропометричними показниками, роботою серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату, стану шкіри, гостроти зору, слуху, нюху, смаку.

Гармонійна взаємодія всіх органів і систем та динамічна урівноваженість їх з довкіллям називається (за медичною енциклопедією) природним станом організму, що складає поняття (фізичного здоровая.)

До психічного здоров'я ми відносимо перш за все характер мислення дитини, який формується не тільки з допомогою відчуттів, сприймань, уявлень, але й значною мірою під впливом оцінок дорослих, які супроводжують процес чуттєвого пізнання дитиною довкілля.

Головні показники психічного стану здоров'я дитини в поєднанні з достатнім або високим рівнем розвитку психічних процесів - це уважність, доброзичливість, радість, активність, гарна пам'ять та розвинене мовлення.

Людська істота - найдосконаліший витвір природи, її найбільш повний самовираз. Людина в ході еволюційного розвитку піднеслася над рослинним і тваринним світом завдяки здатності мислити і розмовляти, творити добро і розвиватися, самовдосконалюватися, пізнавати навколишній світ, орієнтуватися в ньому, прикрашати і відтворювати його.

Щоб навчитися мислити, дитина повинна бути уважною, добре запам'ятовувати, висловлювати свої думки, враження, сприймати звуки, веселкові кольори природи, мову людей, працю їхніх рук, тонко диференціювати форму, колір предметів, порівнювати, об'єднувати, виділяти та розділяти (аналізувати та синтезувати) їх.

Означені особливості характерні для урівноваженої дитини, без комплексів страху та тривоги.

Думки дитини, емоції, почуття, поведінка, що виникають як результат стосунків з людьми, природою, породжують настрій: позитивний або негативний. Позитивний приносить радість і приплив нових сил. Негативний - роздратованість, агресивність, тривожність, що призводить до депресії, втрати сил, здоров'я. Позитивне мислення - це чисті та добрі думки, довіра до людей, життя, світла психічна енергія, яка дає силу мозку та процесам, що вибуваються в ньому. Значний обсяг пам'яті, концентрована увага, творча, конструктивна думка, все разом - це саногенне мислення, у дослівному перекладі - 'мислення, яке породжує здоров'я», зменшує внутрішню напруженість, тривожність, Викриває органи чуттів. Вони, як губка, всотують з довкілля енергію краси кольорів, звуків, смаку і через головний та слинний мозок підживлюють будують складну систему

людського тіла. Сильний здоровий організм здатний (навіть у дошкільному віці) контролювати емоції, усвідомлювати потреби та бажання. Він запобігає захворюванням, дарує успіх у житті.

Негативне мислення (патогенне, “брудне”, зле), навпаки, призводить до фізичних хвороб, до невдач та відставання у психічному розвитку. Дитині з психічним відставанням у розвитку характерні: неврівноваженість, неуважність, слабка або нестійка пам'ять з підвищеною (заниженою) імпульсивністю, тривожністю і високою агресивністю.

Часті прояви образи, гніву, злості ведуть за собою нетворче, шаблонне мислення. Логіка такого мислення примітивна, проста і має механізм «бумеранга»: «Мене образили? Я віддячу тим самим».

Від негативних думок організм розвивається повільно, фізіологічні системи працюють асинхронно. Патогенне мислення позначається на роботі м'язів, кровоносних судин, які живлять серце, шлунок, знижує стійкість імунітету.

Аналіз хвороб дітей 6-го ті 7-го років життя з проявами підвищеної агресивності, тривожності свідчить про те, що 11-15% з них мають хвороби шлунка: гастрити, коліти і навіть виразки.

Злість, образа часто призводять до порушення етики і правил поведінки дитини, до проявів жорстокості та черствості, до конфліктів з дорослими і товаришами.

Це знижує її авторитет серед, ровесників, впливає на стан духовного і соціального здоров'я, показниками яких є висока моральність, чисті помисли, культура поведінки і буття, чуйність до людей, милосердя, доброта, любов до всього живого, бережливе ставлення до результатів власної праці та праці інших людей, надбання культури всього людства, повага до себе, однолітків дорослих, приязне ставлення до них.

 ЯК ВПЛИВАЄ

ПРОФЕСІЙНО-ВАЛЕОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІВ

НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Збереження і зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку – це один із найактуальніших і найперспективніших напрямків роботи дошкільних закладів. Щоб забезпечити гармонічний розвиток людини, потрібно з наймолодшого віку сформувати в неї бережливе ставлення до власного здоров’я.

Цілісний розвиток дитини як особистості – головна мета модернізації дошкільної освіти на сучасному етапі розвитку держави, а це, зокрема, передбачає турботу про здоров’я дошкільника – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, психічний комфорт, позитивне самопочуття, спокій, рівновагу, задоволення, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад.

Турбота про фізичне здоров’я дитини дошкільного віку завжди була і лишається одним з пріоритетів педагогічної роботи. Водночас у тіні лишаються такі важливі її напрямки, як «догляд за душею», створення сприятливих умов для духовного, психологічного і соціального благополуччя особистості.

Робота, спрямована на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільника, має базуватися, з одного боку на визнанні великих компенсаторних можливостей дитячого віку, розумінні тимчасового, скороминущого характеру багатьох розглядів, з другого – на створенні умов, які запобігають дії шкідливих чинників, сприяють зміцненню захисно-пристосувальних механізмів дитини, соціально-педагогічній реабілітації та психологічній корекції поведінки малюків з розладами здоров’я.

Оскільки фізичне здоров’я нерозривно пов’язане з психологічним, соціальним і духовним, його забезпечення можливе лише за умови поєднання медичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, соціально-психологічної реабілітації та психокорекції, різних культурних заходів, чого можна досягти за чіткої