Планування податку на прибуток на ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів»

У другому пункті було досліджене податкове планування і прогнозування із практичної сторони на матеріалах ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів». В основу розрахунків покладена методика розрахунку очікуваних показників на основі використання методу безпосередньої екстраполяції. У ході дослідження за допомогою методу абсолютного приросту було розраховано очікувану (прогнозну) величину прибутку підприємства до оподаткування на 2013-2015рр.. Визначено розмір суми податку на прибуток що підлягатиме до сплати з урахуванням минулорічних та прогнозних значень з урахуванням зміни ставки податку.

Також в даному пункті виділені основні учасники податкового планування на підприємствах.

На основі розрахунків видно що на даному підприємстві зміна величини прибутку до оподаткування не є прямо пропорційною сумі податків що підлягають до сплати, особливо в прогнозних періодах.

Показники фінансового стану підприємства, що були розраховані, свідчать про нестійкий фінансовий стан підприємства, за 2011 підприємство отримало збиток у розмірі 191 тис. грн., але слід зазначити що він значно менший порівнюючи з минулим попереднім періодом.

В третьому пункті цього розділу визначено що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Використання загальних та спецыальних методів планування та їх використання при плануванні податку на прибуток висвітлено у четвертому пункті. Планування прибутку на підприємстві здійснюється різними методами. Їх класифікують на два види: загальні і спеціальні. Загальні методи планування, які за своєю суттю є універсальними й можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів, а спеціальні в свою чергу застосовуються для планування податку на прибуток на підприємствах, які дають можливість досягти найбільшого ефекту.

Як висновок підприємству можна порекомендувати розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок підвищення прибутковості виробництва та більш раціонального використання власних активів, провадити заходи щодо зменшення собівартості товарів.

В третьому розділі курсової роботи податок на прибуток розглядається як складова податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження – це комплексна характеристика, що включає: кількість податків та інших обов'язкових платежів; структуру податків; механізм стягування податків; показник податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження з податку на прибуток визначаються податковими органами для конкретного підприємства на підставі інформації, задекларованої в декларації. Для розрахунку коефіцієнта оподаткування прибутку підприємства в пункті 2. 2 цієї курсової роботи використовувася коефіцієнт оподаткування прибутку (Коп). Він характеризує частку податків, які підприємство сплачує з прибутку, в сумі отриманого ним прибутку

Для зменшення податкового тягаря на підприємствах працівники бухгалтерії та фінансового відділу намагаються максимально зменшити податковий тягар на підприємстві і використовують такі інструменти як податкові пільги, перекладання податків і т. д.

В другому пункті розглянуто питання податкового ризику підприємства при плануванні податку на прибуток.

Поняття податкового ризику базується на такому внутрішньому факторі, як наявність податкових помилок. При цьому податковий ризик розуміється як ймовірність втрат суб’єкта господарювання через несприятливі зміни податкового законодавства в процесі фінансової діяльності або внаслідок допущених податкових помилок при обчисленні сум податку на прибуток.

Чинниками податкового ризику прибутку підприємства можуть бути:

- зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитись податковий тиск, і відповідно збільшиться податкове зобов’язання;

- можливість донарахувань платежів та штрафів за ненавмисне або навмисне порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства;

- помилки та недоліки при плануванні податку на прибуток.

Для зниження ступеня податкового ризику підприємств запропоновані економічні методи, головним серед яких є метод створення спеціального резервного фонду (фонду ризику).

Витрачання засобів резервного фонду здійснюється за рішенням ради директорів, при її відсутності – посадовцями підприємства. У річному звіті повинна міститися інформація про витрачання коштів резервного фонду за минулий фінансово-господарський рік.

 

 

1. Податковий кодекс України від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI.