Платіжні системи в Інтернеті

  

Рис. 1. Проведення платежів за допомогою електронного чеку

 

1. Платник виписує електронний чек, підписує електронним підписом і пересилає його одержувачу. Для забезпечення більшої надійності і безпеки номер чекового рахунку можна закодувати відкритим ключем банка.

2. Чек подається до оплати платіжній системі. Далі, (або тут, або в банку, який обслуговує одержувача) відбувається перевірка електронного підпису.

3. У випадку підтвердження її справжності постачається товар або надається послуга. З рахунку платника гроші перераховуються на рахунок одержувача.

Простота схеми проведення платежів, на жаль, компенсується труднощами її впровадження в країнах СНД – чекові схеми поки що не отримали розповсюдження і не мають сертифікаційних центрів, які зберігають цифрові сертифікати, що містять відкритий ключ і інформацію про власника. Тобто сертифікаційний центр є засобом розповсюдження відкритих ключів. Це звільняє користувача від обов'язку самому розсилати свій відкритий ключ. Крім того, сертифікаційні центри забезпечують аутентифікацію, яка гарантує, що ніхто не зможе згенерувати ключ від іншої особи.

Електронні гроші. Електронні гроші цілком копіюють реальні гроші. При цьому емітент випускає електронні аналоги реальних грошей, які називаються в різних платіжних системах по-різному (наприклад, купони). Далі вони купуються користувачами, які з їх допомогою оплачують придбані товари і послуги, після чого продавець погашає їх у емітента. При емісії кожна грошова одиниця засвідчується електронною печаткою, яка перевіряється структурою, що їх випустила перед погашенням. Одна з особливостей фізичних грошей – їх анонімність, тобто на них не вказано, хто і коли їх використав. Деякі системи дозволяють покупцю отримувати електронну готівку так, щоб не можна було визначити зв'язок між ним і грошима. Це здійснюється з допомогою схеми сліпих підписів. Слід ще відзначити, що при використанні електронних грошей немає необхідності в аутентифікації, оскільки система заснована на випуску грошей в обіг перед їх використанням. Нижче наведена схема платежу з допомогою цифрових грошей (рис. 2).

 

1. Покупець заздалегідь обмінює реальні гроші на електронні. Зберігання електронної готівки у клієнта може здійснюватися двома способами, які визначаються тією платіжною системою, що використовується, а саме: на жорсткому диску комп'ютера, на смарт-картках. Разом з перевагами такого зберігання у нього є й недоліки. Псування диску або смарт-картки обертається втратою електронних грошей. Різні платіжні системи пропонують різні схеми обміну реальних грошей на електронні. Деякі відкривають спеціальні рахунки, на які перераховуються кошти з рахунку покупця в обмін на електронні купюри. Деякі банки самі можуть бути емітентами електронної готівки. При цьому вона емітується тільки по запиту клієнта з її наступним перерахуванням на комп'ютер або смарт-картку цього клієнта і зняттям грошового еквіваленту з його рахунку.

При реалізації сліпого підпису покупець самий створює електронні купюри: на власному комп’ютері він генерує електронні купюри (рядки простих літер і цифр у звичайному вигляді), які місять номінал, скажімо 1000 гривень або доларів, і у кожної з них – свій індивідуальний серійний номер, який знає тільки покупець. Потім покупець запечатує частину купюри з серійним номером в спеціальному «цифровому конверті» (поки ще такі купюри не мають вартості) і пересилає їх до банку. Привласнити вартість певним купюрам здатний тільки банк-емітент електронних грошей. Він перевіряє номінали пересланих покупцем купюр, але не в змозі визначити їх закриті серійні номери.

Потім банк підписує своїм “сліпим підписом” купюри, знаючи їх номінали (але не серійні номери) і вертає покупцю вже засвідченими. Ця процедура здійснюється за умови надходження реальних грошей на рахунок клієнта. Таким чином, покупець має електронні гроші, які мають визначену, підтверджену вартість. Ними вже можна оплачувати товари і послуги. При цьому ніхто не зможе визначити, що саме ви ними розплатилися з ким-то певним, але якщо зберегти копію купюри, можна при необхідності довести, що ви нею оплатили певну купівлю.

2. Саме тепер покупець перераховує на сервер продавця електронні гроші за придбаний товар або послугу.

3. Гроші надаються емітенту, який перевіряє їх справжність.

4. У випадку справжності електронних купюр рахунок продавця збільшується на суму купівлі, а покупцю відвантажується товар або надається послуга.

Однією з найважливіших характерних рис електронних грошей є можливість здійснювати мікроплатежі. Це пов'язано з тим, що номінал купюр може не відповідати реальним монетам (наприклад, 37 копійок).

Емітувати електронну готівку можуть як банки, так і небанківські організації. Однак, досі не вироблена єдина система конвертування різних видів електронних грошей. Тому тільки самі емітенти можуть гасити випущену ними електронну готівку. Крім того, використання подібних грошей від емітентів – не фінансових структур не забезпечене гарантіями з боку держави. Однак, мала вартість трансакції робить електронну готівку привабливим інструментом платежів в Internet.

Найбільш відомі, загальноприйняті у світі системи електронної готівки – CyberCash и DigiCash. Загальновідома система, заснована на використанні смарт-карток, Mondex, належить значному світовому емітенту MasterCard з 1996 року. Ця технологія перетворює гроші ще в один різновид готівки. Гроші емітуються на картку власника, а потім знімаються у місцях продажів, переносяться з картки на картку і, теоретично, приймаються в будь-якій країні світу, яка приєдналася до системи Mondex. Гроші, виплачені у Mondex, на відзнаку від усіх інших старт-систем, не авторизуються. Анонімність платежу повна, що і є головною відзнакою готівки. На жаль, у багатьох країнах поки заборонені великі анонімні платежі.

Недоліки даної системи:

- дотепер не вироблена єдина система конвертації різних видів електронних грошей. Тому тільки самі емітенти можуть гасити випущену ними електронну готівку; на практиці використовуються «обмінні пункти», незалежні від самих систем. Наприклад, переказ коштів з системи Яндекс. Деньги у систему WebMoney можна виробити тільки через сторонніє сайти;

- використовування подібних грошей від нефінансових структур не забезпечене гарантіями з боку держави.

Проте мала вартість транзакції робить електронну готівку привабливим інструментом платежів в Інтернеті.

 

 

Для того щоб здійснювати оплату через Інтернет, електронний магазин має бути підключений до однієї або кількох платіжних Інтернет-систем.

В Україні при платежах через Інтернет використовуються:

Системи на основі кредитних карток. При підключенні до певної платіжної системи на основі кредитних карток, магазин зможе отримувати платежі через Інтернет від тих своїх клієнтів, які мають кредитні картки, підтримувані даною платіжною системою. Наприклад, система Портмоне – www. portmone. com. ua – підтримує платежі кредитними картками Visa і MasterCard/Europay таких банків: АКБ «Надра», АППБ «Аваль», «ПриватБанк», «Укрексімбанк», КБ «Фінанси і Кредит» та ін. Щоправда, ця система орієнтована в основному на оплату через Інтернет комунальних послуг. Ознайомитись з роботою української системи «Портмоне» можна самостійно, переглянувши на вищевказаному сайті демо-режим.

Системи на основі смарт-карток. Для роботи з системами на основі смарт-карток, клієнтам необхідно мати сматр-картку, емітовану банком, підключеним до системи, а для платежів через Інтернет ще й додатково використовувати спеціальний пристрій – смарт-карт-рідер та спеціальне програмне забезпечення. Українською системою на основі смарт-карток є «Інтерплат» – www. interplat. com. ua).

Системи Інтернет-банкінгу. Призначені для надання послуг з управління банківськими рахунками через Інтернет (з отриманням виписок за здійсненими операціями). При використанні клієнтами систем Інтернет-банкінгу магазин не обов’язково має бути підключений до цих систем, достатньо й того, що ним прийматимуться безготівкові платежі. Клієнт же, для того щоб користуватися послугами Інтернет-банкінгу, має укласти відповідний договір з банком після чого матиме можливість доступу до свого рахунка та здійснювати платежі через Інтернет, використовуючи звичайний броузер та передбачені системою Інтернет-банкінгу процедури. Як приклади українських систем, що дозволяють клієнту керувати своїм рахунком через Інтернет, можна назвати такі: «Приват-24» Приватбанку www. pbank. com. ua; «HomeBanking» ВАТ «Міжнародний Комер¬ційний Банк» www. icbua. com/interbanking/; «Internet-banking» УкрСіббанку https: //ib. ukrsibbank. com та ін.

Системи на основі електронних грошей. Для того щоб використовувати ці системи для платежів через Інтернет, потрібно підключитись до якоїсь з них. Тобто встановити на своєму комп’ютері клієнтське програмне забезпечення, необхідне для роботи з системою; відкрити за допомогою цього ПЗ у системі свій рахунок; та ввести на нього гроші (наприклад, з передоплаченої картки). В Україні функціонують такі системи на основі електронних грошей, як: «Інтернет. Гроші» – www. imoney. com. ua; Webmoney – www. webmoney. com. ua. На сайтах цих систем є перелік магазинів та компаній, що підключені до них, тобто можуть отримувати оплату за товари та послуги електронними грошима. Дана лабораторна робота має на меті ознайомити студентів із основними принципами використання систем на основі електронних грошей (на прикладі української системи «Інтернет. Гроші»).

 

 

1. Електронна комерція: навчальний посібник / Береза А. М., Козак І. А., Левченко Ф. А., Гужва В. М., Трохименко В. С. – К. : КНЕУ, 2003.

2. Макарова М. В. Електронна комерція. – К. : Академія, 2002.

3. Макарова М. В. Платіжні системи в Інтернет як механізм підтримки електронної комерції // Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. Зб. наук. праць. Вип. 6. – К. : МННЦ ІТіС НАНУ та МОНУ, 2003.

4. Пономаренко Л. А., Филатов В. О. Електронна комерція. Підручник / За ред. Мазаракі А. А. – К. : Київ. Нац. торг. -екон. ун-т, 2002.

5. Рибак А. Платіжні системи мережі Інтернет // Податкове планування. – 2004. – № 3.