Побудова мезо- і макроциклів

Етап початкової підготовки

 

Завданнями цього етапу є зміцнення здоров'я дітей, різностороння фізична підготовка, усунення недоліків в рівні фізичного розвитку, навчання техніці обраного виду спорту і техніці різноманітних допоміжних і спеціально-підготовчих вправ.

Підготовка юних спортсменів характеризується різноманітністю засобів і методів, широким використанням матеріалу різних видів спорту і рухливих ігор, використанням ігрового методу. На етапі початкової підготовки не повинні плануватися тренувальні заняття із значними фізичними і психічними навантаженнями.

В області технічного вдосконалення слід орієнтуватися на необхідність освоєння різноманітних підготовчих вправ. В процесі технічного вдосконалення у жодному випадку не слід намагатися стабілізувати техніку рухів, добитися стійкого рухового навику. В цей час у юного спортсмена закладається різностороння технічна база, що припускає оволодіння широким комплексом різноманітних рухових дій. Такий підхід – основа для подальшого технічного вдосконалення.

Тренувальні заняття на цьому етапі, як правило, повинні проводитися не частіше за 2-3 разів на тиждень, тривалість кожного з них – до 60 хв. Ці заняття необхідно органічно поєднувати із заняттями фізичною культурою в школі і вони повинні носити переважно ігровий характер.

Річний обсяг роботи у юних спортсменів на етапі початкової підготовки невеликий і зазвичай коливається в межах 100-150 год. Річний обсяг роботи значною мірою залежить від часу початку занять спортом. Якщо, наприклад, дитина почала займатися спортом рано, у віці 6-7 років, то тривалість етапу може скласти 3 роки, з відносно невеликим обсягом роботи протягом кожного з них (наприклад, перший рік – 80 год, другий – 100, третій, – 120 год). Якщо ж майбутній спортсмен приступив до занять пізніше, наприклад в 9 -10 років, то етап початкової підготовки часто скорочується до 1, 5-2 років, а обсяг роботи, з урахуванням ефекту попередніх занять фізичною культурою в школі, може відразу досягти 200-250 год протягом року.

 

Етап попередньої базової підготовки

 

Основними завданнями підготовки на цьому етапі є різносторонній розвиток фізичних якостей організму, зміцнення здоров'я юних спортсменів, усунення недоліків в рівні їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості, створення рухового потенціалу, що забезпечить освоєння різноманітних рухових навиків (зокрема відповідних специфіці майбутньої спортивної спеціалізації). Особлива увага приділяється формуванню стійкого інтересу юних спортсменів до цілеспрямованого багаторічного спортивного вдосконалення.

Різностороння підготовка на цьому етапі при невеликому обсязі спеціальних вправ є сприятливою для подальшого спортивного вдосконалення. В той же час прагнення збільшити обсяг спеціально-підготовчих вправ та виконати розрядні нормативи в окремих номерах програм призводять до швидкого зростання результатів в підлітковому віці, що надалі неминуче негативно позначається на встановленні спортивної майстерності.

На цьому етапі вже більшою мірою, ніж на попередньому, технічне вдосконалення будується на різноманітних матеріалах виду спорту, обраного для спеціалізації. У велоспорті, наприклад, відбувається засвоєння навиків їзди без управління кермом, їзди на велостанку без зорового контролю, фігурна їзда, їзда по снігу, техніка подолання крутих спусків і підйомів, різних способів старту і фінішування, проходження поворотів, віражів, розворотів, зміни в парних групових гонках тощо. У плаванні освоюється техніка різних способів плавання, старту, варіантів виконання повороту, вправ, направлених на вдосконалення техніки рухів руками, ногами, техніка дихання, поліпшення узгодження рухів рук, ніг, дихання тощо. В результаті роботи на цьому і подальших етапах багаторічної підготовки юний спортсмен винен досить добре засвоїти техніку багатьох десятків спеціально-підготовчих вправ. Такий підхід у результаті формує у нього здібності до швидкого освоєння техніки обраного виду спорту, відповідної його морфофункціональним можливостям, надалі забезпечує спортсменові вміння варіювати основними параметрами технічної майстерності залежно від умов конкретних змагань.

Особливу увагу необхідно звертати на розвиток різних форм прояву бистрості, а також координаційних здібностей і гнучкості. При високому природному темпі приросту фізичних якостей недоцільно планувати на цьому етапі комплекси вправ з високою інтенсивністю і нетривалими паузами, відповідальні змагання, тренувальні заняття з великими навантаженнями.

 

 

На початку цього етапу основне місце продовжують займати загальна і допоміжна підготовка, широко використовуються вправи з суміжних видів спорту. У другій половині етапу підготовка стає більш спеціалізованою. Тут, як правило, визначається предмет майбутньої спортивної спеціалізації.

На цьому етапі широко використовуються засоби, що дозволяють підвищити функціональний потенціал організму спортсмена без використання великого обсягу роботи, максимально наближеної по характеру до змагальної діяльності. Найбільш напружені навантаження спеціальної спрямованості слід планувати на етап підготовки до вищих досягнень.

Спортсмени у віці 13-16 років легко справляються з роботою аеробного характеру, в результаті у них різко підвищуються можливості системи аеробного енергозабезпечення і на цій основі різко зростають спортивні результати. У зв'язку з цим в практиці тренування в цьому віці планують виконання великих обсягів роботи з невисокою інтенсивністю, наприклад, річний обсяг бігу в ковзанярському спорті на цьому етапі у багатьох спортсменів досягає 5000-6000 км., тобто до 75 – 85% того обсягу, який виконують спортсмени високого класу на етапі підготовки до вищих досягнень. Звичайно це пояснюють ще і тим, що спортсменові, незалежно від його майбутньої спеціалізації, необхідно створити