Податкові аспекти використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення

У статті проведено аналіз вітчизняного податкового законодавства з метою визначення його впливу на земельні відносини суб’єктів господарювання та виділення основних напрямів удосконалення порядку оподаткування їх діяльності при забезпеченні оптимальних умов використання земельних ресурсів.

 

The article analyzes the domestic tax law to determine its impact on land relations management and allocation of the main directions of improvement of the taxation of their activities, while ensuring optimal conditions for land use.

 

Ключові слова: земельні ресурси, земельні відносини, сільськогосподарський товаровиробник, податкове законодавство,система оподаткування.

 

Keywords: land, land relations, agricultural, tax legislation, tax system.

 

Постановка проблеми. Якісна та кількісна обмеженість природних ресурсів, зокрема земельних, зумовили зміни пріоритетів в управлінні фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання. Ключовим є пошук раціонально-оптимальних способів використання земельних ресурсів та забезпечення їх фінансування, що дасть змогу зберегти баланс та, за необхідності,  поліпшити вихідні характеристики ґрунту.

Податкова система є одним з основних факторів впливу на земельні відносини через систему стимулів та обмежень діяльності сільськогосподарських товаровиробників – основного користувача цього виду ресурсів. Визначення впливу положень податкового законодавства на формування інформації щодо земельних ресурсів в системі бухгалтерського обліку також сприятиме якісному оцінюванню  значущості даних при прийнятті управлінських рішень у сфері раціонального землекористування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі вивченню податкових аспектів у сфері земельних відносин  присвячені праці вітчизняних науковців П.М. Боровика, П.К. Бечка, О.Є. Гудзь, М.Я. Дем’яненка, В.М. Жука, Я.В. Литвиненка, Ю.О. Лупенка,  В.П. Синчака, Л.Д. Тулуша, І.Д. Якушика  та ін. [1-6]. За результатами проведеного аналізу, можемо узагальнити, що оподаткування сільськогосподарських підприємств вітчизняними науковцями розглядається у двох площинах: за першою - аграрний сектор є  складовою загальної системи оподаткування [4] або, за другою - має певні «пільги» (базою оподаткування слугує вартісна оцінка земель, а не прибуток) [6].

Проте слід зазначити, що ці підходи потребують додаткового дослідження, пошуку обґрунтованих альтернатив та розробки практичних рекомендацій, зокрема щодо оподаткування земельних ресурсів, враховуючи їх якісні характеристики.

Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз чинних положень податкового законодавства, визначення їх впливу на земельні відносини та виділення основних напрямків трансформації податкової системи для забезпечення оптимальних умов використання земельних ресурсів.

Викладення основного матеріалу дослідження. Протягом останніх трьох - п’яти років порядок оподаткування сільськогосподарських товаровиробників зазнав суттєвих змін, зумовлених значними трансформаціями в політичній сфері. Сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку на прибуток на загальних підставах, звітним періодом для яких є календарний або сільськогосподарський рік (з 01.07.20хх по 30.06.20хх). Об’єктом оподаткування податку на прибуток з 01.01.2015 є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що визначається особливістю діяльності кожного економічного суб’єкта. (рис.1).

 

Рис. 1. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників станом на 01.01.2016

 Джерело: узагальнено автором [7]

 

Відповідно до пп.. 291.4 Податкового кодексу України, підприємства, у яких протягом попереднього податкового періоду частка сільськогосподарського товаровиробництва  становить та/або перевищує 75% загального обсягу, можуть обрати спрощену систему оподаткування, зокрема стати платником єдиного податку четвертої групи.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, в тому числі на умовах оренди [7].

Базою ж оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року.

Оскільки підставою нарахування єдиного податку є дані державного земельного кадастру/державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то земельні ділянки, які використовуються на правах оренди без реєстрації договору не є об’єктом оподаткування. При цьому продукція, що була вирощена на  таких ділянках реалізується  на загальних підставах, при ставці податку на додану вартість 20% (далі ПДВ). Дані положення податкового кодексу діють з 01.01.2016 року.

До 01.01.2015 року органи Державної фіскальної служби такі земельні ділянки розглядали як об’єкт оподаткування,  включаючи їх у категорію «договори оренди, які перебувають у стадії розробки».

Трансформації в податковому законодавстві зумовили підвищення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників. До 01.01.2015 року базою оподаткування було визначено нормативну оцінку 1 га земельної ділянки станом на 1995 рік. З 01.01.2015 року нормативну оцінку індексують [8]. При цьому, відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011  № 1185, база оподаткування з 01.01.2012 року додатково коригується на коефіцієнт 1,756 [9] .

Коефіцієнти індексації нормативної оцінки наведено у табл. 1.

 

Таблиця 1.

Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 1995-2015рр.

 

У перехідних положеннях Податкового кодексу зазначено, що у 2016 році база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських угідь залишається на рівні 2015 року. Проте орендна плата, що виплачується власнику земельної ділянки (фізичній особі) індексується, коефіцієнт індексації у 2016 році становить 1,2. Щодо земельних ділянок під