Податкові пільги як елемент податкового механізму, їх сутність та види

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший – податкові закони» що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий – підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб’єктів і вирішують більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без-попереднього повідомлення податкових органів.

У цілому чинне законодавство передбачає більше 300 різновидів пільг зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, до того ж в Україні визначено 73 вільні економічні зони з пільговим режимом оподаткування. Наявність такої кількості пільг призводить до податкового тиску на всі інші суб'єкти господарювання, які їх позбавлені, природно спричиняючи негатив.

Практика використання податкових пільг без належного законодавчого і наукового тлумачення ускладнює податкову систему і стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Особливої актуальності ця проблема набуває у зв'язку з прагненням України побудувати прозорий та ефективний механізм пільгового оподаткування, що потребує певних на-працювань вітчизняних вчених з урахуванням досвіду представників західної фінансової думки у сфері здійснення пільгового оподаткування.

Розглянемо основні види пільг при оподаткуванні.

1. Відрахування (вилучення) – вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування» що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати:

 

1) за видами платників:

повні – надаються всім платникам;

часткові – надаються певним категоріям платників;

2) за термінами:

постійні – діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові – діють протягом визначеного, заздалегідь обмеженого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями) ;

надзвичайні – надаються в зв'язку з появою певних раптових обставин;

3) за елементами об'єкта:

майнові – відрахування визначеної частини оподатковуваного майна;

прибуткові відрахування – застосовуються до частини доходу платника залежно від виду діяльності.

2. Знижка – вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат платника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.

Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (вилучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за термінами; за елементами податкової бази) :

лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опосередковано;

не лімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків.

Пільги щодо податку є винятками з загальної схеми нарахування конкретного виду податку, закріплені в нормативно­му акті і враховують особливості, що характеризують платника, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчастіше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що претендують на закріплення в основному законі, який регулює податкову систему, можуть бути наступними.

1. Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'язуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє величину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджується Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта оподаткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на ділі, в реалізації яких зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохоронні заходи освоєння нових технологій.

3. Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі можливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників по датків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, які їх вимагають.

4. Зниження податкових ставок – цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового окладу передбачає насамперед стягнення з податкового окладу, що здійснюється за певний розрахунковий період.

6. Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

Як своєрідні пільги можна розглядати і деякі особливості сплати податку» форми перерахунку, хоча це вже окреме питання, що повинно регулюватися на рівні інструкцій, Багато проблем було пов’язано з фіскальним характером авансових платежів, однак подібний механізм сплати може забезпечити і чимало зручностей для платника.

Отже, до позитивних ознак податкових пільг можна віднести можливість:

заохочення участі приватного сектора в соціальних програмах;

прийняття рішень приватним сектором, а не урядом;

зменшення державного контролю за використанням пільг.

До негативних ознак належать їх потенційна неефективність та необ'єк-тивність, зокрема:

зменшення податкової бази, а отже й можливостей для скорочення податкової ставки;

ускладнення податкового законодавства;