Похід Александра Македонського

 

Август намагався реформувати релігійне, моральне і соціальне життя римського народу. Він відновлював занедбані храми, забуті ритуали, діяльність жрецтва й у цілому робив зусилля, щоб пожвавити старі релігійні традиції, перейняті патріотичним духом. У сфері моралі імператор намагався відновити священне ставлення до шлюбу і стимулювати народжуваність, з цими цілями провівши близько 18 до н. е. два закони — lex Julia de adulteris, що визнавав подружню зраду злочином, і lex Julia de maritandis ordinibus, що передбачає покарання неодружених і бездітних громадян і заохочення батьків великих сімейств. У 17 до н. е. святкуванням Секулярних ігор було оголошено настання нової, кращої ери. Пізніше, за допомогою двох законів. Август упорядкував і обмежив звільнення рабів, намагаючись припинити поширення фальсифікації громадянства, що практикувалася серед вільновідпущеників.

Особливу обережність Август виявляв до проявів поклоніння своїй особі. Відомо, що деякі нововведення Цезаря в цій області підірвали його популярність сильніше, ніж прийняття ним культових почестей від римських громадян. Август наполіг на визнанні «божественності» свого названого батька і вибудував у його честь чудовий храм, однак сам у міру своїх сил забороняв римлянам підносити собі почесті як богу. Він був обережний навіть у відношенні провінцій. У східних областях була давня традиція поклоніння проконсулам, але Август дозволив там будувати храми не інакше як «Риму й Августу». Разом з тим він, очевидно, прийшов до визнання значимості свого культу як висловлення лояльності до імперії і навмисно вводив його в більш відсталих, недавно завойованих провінціях Заходу, спорудивши в 12 до н. е. вівтар у Лугдуні (Ліон), де галльські громади поклонялися Риму й Августу, а пізніше спорудивши подібний вівтар для германців.

 

 

Характер Августа залишився певною мірою загадкою. У період здобування влади він, поза всяким сумнівом, був часом безпринципний і твердий, і прагнення до влади було його головною пристрастю. Отримавши владу, Октавіан став м'якішим і розвинув у собі якості зразкового державного діяча. Він позбувся вад, що їх мав в юності, і почив серед загальної поваги і любові. Август не був генієм, подібним своєму названому батьку Юлію Цезарю, і часто страждав, порівнюючи себе з ним, однак він мав блискучі таланти в області політики і державного управління.

Його адміністративні реформи, особливо реорганізація армії, були прекрасно продумані і вміло проведені в життя, витримали іспит часом. Крім того, Октавіан був разюче чуйний до суспільної думки і вмів маніпулювати нею. Йому вдалося примирити із собою всі класи, навіть залишки вищої знаті. Він з успіхом потурав республіканським настроям освічених верств суспільства й об'єднав їх у підтримці нового державного устрою. Головний доказ значущості його праць можна бачити в тому, що створена ним державна система проіснувала без особливих змін протягом трьох століть. Август помер у місті Нола, в області Кампанія 19 серпня 14 року н. е.

 

 

В сімейному своєму житті Август не міг похвалитися щастям. Доля не дала Октавіану синів. Його шлюб зі Скрибонією, у 40 до н. е., приніс тільки дочку, Юлію, що народилася 39 до н. е. У день її народження розлучившись зі Скрибонією, Август у 38 до н. е. одружився з Лівією Друзиллі, яку палко кохав і чоловіка якої, Тіберія Клавдія Нерона, примусив до розлучення з нею. Шлюб виявився щасливий і довгий, однак бездітний. Лівія мала своїх дітей від першого шлюбу: Нерона Клавдія Друза і майбутнього імператора Тіберія, якого він оголосив своїм прийомним сином і ввів на десять років у спільне управління з повноваженнями проконсула і трибуна. Ці повноваження були відновлені і продовжені в 14 н. е. незадовго до кончини Августа, коли Тіберій його замінив на престолі, одержавши ім'я Тіберій Цезар Август. У заповіті, складеному 3 квітня 12 н. е. спадкоємцями Августа були призначені Тіберій (2/3 майна) і Лівія (1/3 майна); крім цього, були зазначені виплати народу, воїнам і подарунки різним особам. Пошуки спадкоємців і змушене, за відсутністю інших кандидатур, призначення Тіберія призвели до того, що офіційно проголошувана реставрація Республіки в Римі обернулася становленням режиму спадкової монархії.

Август мудро і помірковано користувався своею необмеженою владою й ощасливив державу всіма благами миру, після того, як провів її через усі жахи міжусобної війни. Не володіючи генієм Юлія Цезаря, він, однак, завжди ясно намічав собі мету і майстерно користувався всіма нагодами. Він поважав науки, сам навіть був віршотворцем і дав своє ім'я цілій епосі, відзначеній розквітом наук і мистецтв.

Август залишив після себе статистичний нарис Римської імперії і перелік його діянь під назвою «Res Gestae Divi Augusti». Залишились фрагменти його прозаїчних і віршованих творів. Смерть імператора викликала глибокий сум: його зарахували до сонму богів, йому споруджували вівтарі і храми. З залишених ним написів є одна, що становить в 3 відділеннях нарис усієї його суспільної діяльності, майже цілком збереглася на залишках храму в Анцирі.

 

 

Октавіан Август був одним з найвидатніших державних діячів Стародавнього Риму. Його ім'я збереглося в потомстві поряд, з іменами Олександра Македонського і Юлія Цезаря. Ще за життя його - правителя Римської держави - стали називати «божественним Августом", а згодом навіть виникла легенда, що батьком Октавіана був не простий смертний, а бог Аполлон.

Октавіан не був бойовою натурою, як Цезар. Він відзначався спокійною, розважливою вдачею, а стоїчна філософія, якої був прихильником, ще збільшувала природну його поміркованість.

Плани і проекти укладав довго, на основі докладних міркувань, а потім виконував їх консеквентно й безоглядно. Він розумів, що давнього римського ладу, який глибоко закорінився в народі, не можна усунути революційним шляхом, і старався повільними, але доцільними реформами Римську державу перебудувати. Він рішився назверх залишати всі республіканські форми, але поволі перетворював їх у монархічному дусі.

Принципат, створений Октавіаном, став довгостроковим спадщиною римського уряду. Але у серпні не виявилося законного спадкоємця чоловічої статі. Його дочка Юлія народила двох спадкоємців, але вони передчасно померли. І Август був змушений призначити своїм спадкоємцем усиновленої в 4 р. до н. е.. чоловіка своєї дочки Тиберія Нерона, до якого не відчував ні довіри, ні любові. 

Помер Октавіан Август у 14 р. н.е. в нулі. «Августом» був названий місяць його смерті - на згадку про великого полководця, чия хитрість дорівнювала таланту і мужності.

 

 

1. Арріан. Похід Александра. М.; Л., 1962.

2. Бертельс Е.Э., Роман об Александре и его главные версии на Востоке, М. — Л., 1948.

3. Ковальов С.І., Александр Македонський, Л., 1937.

4. Квінт Курцій Руф. Історія Александра Македонського. М., 1963.

5. Костюхин Е.А. Александр Македонский в литературной и фольклорной традиции. М., 1972.

6. Тревер К., Александр Македонский в Согде, «Вопросы истории», 1947, №5

7. Шахермаейр Ф. Александр Македонский. М., 1986.

8. Фішер-Фабіан С. Александр Македонский. Смоленськ, 1998.