Походження фразеологічних одиниць сучасної англійської мови та граматичні особливості фразеологічних одиниць різних типів

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для подальших і глибших досліджень у перекладознавстві, а також у навчальному процесі під час підготовки лекцій з лексикології, теорії перекладу, стилістики та ін.

Головні завдання курсової роботи:

1. Розглянути ФО та її основні диференційні ознаки.

2. Проаналізувати структуру фразеологізмів, семантику та природу їх компонентів.

3. Визначити граматичні особливості англійських фразеологічних виразів.

4. Дослідити методи вивчення ФО.

5. Розглянути фразеологічні одиниці нетермінологічного, термінологічного та американського походження.

6. Дослідити класифікації фразеологічних одиниць.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: метод пошуку, аналізу і порівняння, структурний і типологічний методи.

Структура роботи: Робота складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновків, додатків та літератури.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, предмет, мета, об'єкт, цінність та завдання дослідження.

У першому розділі розглядається ФО як предмет фразеології, її основні ознаки та особливості, досліджується семантика та методи вивчення ФО.

Другий розділ присвячений походженню ФО, а саме розглядаються фразеологічні вирази термінологічного, не термінологічного, американського походження, а також шекспіризм. Визначаються граматичні особливості ФО в англійській мові.

У третьому розділі розглядаються класифікації фразеологічних одиниць за В. В. Виноградовим та І. В. Корунцем, ілюстровані прикладами з англійської мови.

Висновки містять інформацію, яка підсумовує результати курсової роботи.

У додатках містяться схеми класифікацій фразеологічних одиниць, розроблені двома відомими дослідниками В. В. Виноградовим та І. В. Корунцем.

 

 

 

Останніми десятиріччями жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія. Якщо у 50 роки про неї писали, що вона ще перебуває у стані «прихованого» розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М. В. Ломоносова, Ф. І. Буслаєва, О. О. Потебні, І. І. Срезневського, П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [20, c. 21 – 22].

Об'єктами фразеологічних досліджень стали майже всі національні мови нашої країни та багато західноєвропейських мов. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л. А. Булаховський, Л. С. Паламарчук, Г. М. Удовиченко, П. Й. Горецький, М. М Сидоренко, Н. А. Москаленко, О. С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць, їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. До цього часу, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників.

У характеристиці стійких словосполучень академік В. В. Виноградов виходить із того, що «більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах» [19, с. 15 – 17]. З цією думкою збігаються і висловлювання М. М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип – це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [2, с. 5 – 8].

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

Особливе місце у мовознавстві займає семантична класифікація В. В. Виноградова. Опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей О. О. Шахматова з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Термін «фразеологічна одиниця», введений саме В. В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.