Покращення фізико-механічних властивостей пластмасових базисів знімних протезів (клініко-лабораторне дослідження)

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

властивостями армувального матеріалу (бавовняної марлі) та їхнім занадто великим водопоглинанням, що порушує монолітність зразків. У зразках 2-ої групи ефекту зміцнення не було, навпаки, спостерігали зниження міцності в порівнянні зі зразками 9-ої контрольної групи. До цього призводила повна відсутність спорідненості хімічної структури та фізичних властивостей металу та поліметилметаакрилата (ПММА). Адгезійні сили, які виникають між компонентами композитів і є запорука утворення їхніх нових покращених властивостей за рахунок великої різниці коефіцієнтів термічного лінійного та об’ємного розширення ПММА і металів, дуже незначні. Ці ж самі фактори сприяють виникненню великих внутрішніх напруг в ПММА, що в свою чергу призводить до утворення тріщин та швидкого руйнування зразків. Слід також відзначити, що кількість вмісту полімерних наповнюванчів також впливає на фізико-механічні властивості досліджуваних зразків. Так, зразки 3-ої групи були більш міцні, ніж зразки 4-ої групи, які містили полімерних волокон у 2 рази більше. Це пояснюється тим, що полімер (внаслідок його недостатньої кількості) вже неспроможній змочити та промочити волокна, а це погіршувало зчеплення волокон із матрицею та призводило до утворення в композиції пустот. Найкращі результати виявили у зразків 8-ої групи. Їхня міцність перевищувала міцність зразків контрольної групи (9-ої) в середньому на 20%. Висока міцність поліарамідних волокон, їхня близька природа з ПММА дозволяла їм не порушувати єдності структури ПММА, створювати композитні системи з дуже високими фізико-механічними властивостями.

Значення виміряних та розрахованих характеристик витривалості зразків матеріалу “Фторакс” при згинальних коливаннях після введення армувального шару збільшувалися в середньому в 1, 8-2, 0 рази. Ударна в’язкість 9-ої групи зразків становила 7, 0 кДж/см2, а 8-ої групи зразків – 9, 8 кДж/см2. Уведення поліарамідної сітки у базисну пластмасу не впливало на показники: а) твердості та конічної точки текучості за Хепплером, б) відносної деформації стиску при збільшуваному стискальному напружуванні, в) водопоглинання.

Проведені спроби отримання армувальних волокон саме з матеріалу “Фторакс” не дали бажаних результатів. Отримані волокна були нерівномірні за діаметром, крихкі, шорсткі, нееластичні, що не дозволяє розглядати їх як армувальний матеріал.

Враховуючи неможливість отримати армувальні волокна з “Фтораксу” та результати фізико-механічних випробувань, для подальших досліджень як армувальний матеріал ми обрали поліарамідну сітку. За результами випробувань методами руйнівної напружини при статичному згинанні та поперечного угинання під навантагою найміцнішими виявились зразки, які містили поліарамідну сітку з отворами діаметром 1 мм (ІІ-а група) відповідно 167, 4 МПа та 122 МПа. Більша міцність зразків ІІ-ої групи у порівнянні зі зразками І-ої групи пояснюється оптимальним співвідношенням кількості армувального матеріалу та матриці (у І-ій групі армувальний матеріал містився у надлишковій кількості). Кращі результати міцності зразків ІІ-ої групи у порівнянні зі зразками ІІІ-ої групи пояснюються найкращою структурною упорядкованістю системи армувальний компонент+матриця, що сприяє більш рівномірному розподілу напруг, які виникають під дією навантажень.

Дослідивши три групи зразків (групи а, в, с), ми дійшли висновку, що найбільш вигідне розташування армувального елемента є у середньому шарі зразка. Низькі результати міцності у зразках груп а і с, де армувальний матеріал був розташований поверхнево, пов’язані з тим, що він стає концентратором напруг, які неґативно впливають на міцність зразків.

Отримані результати токсико-гігієнічного оцінювання свідчать про відсутність гістотоксичної, подразнювальної та сенсибілізувальної дії досліджуваних зразків. Стан сироватки крові піддослідних тварин показав, що вміст білка та показники активності трансаміназ у сироватці крові як в нормі, так і під впливом витяжок із зразків, практично не відрізняються. Основні показники периферичної крові через 1 місяць після введення також не мали достовірних відмін від контролю. На місячний термін досліджень сполучнотканинна капсула навколо досліджуваних зразків була ідентична з капсулами, які утворювалися навколо інертних сторонніх тіл, що дає можливість говорити про інертність досліджуваних армованих полімерних зразків.

Враховуючи результати лабораторних та клінічних спостережень ми розробили спосіб виготовлення знімного зубного протеза (патент України на винахід №41225А від 15. 08. 2001), який відрізняється тим, що під час заміни воскової репродукції базису знімного протеза на пластмасу, в одну частину кювети (верхню) накладали пластмасове тісто, а у другій частині (нижній) позначали місце розташування армувального елемента і нашаровували на нього пластинку бюґельного воску завтовшки не менше 0, 7 мм. Менша товщина нашарування бюґельного воску призводить до поверхневого залягання армувальної сітки. Після цього з’єднували обидві частини кювети для попереднього пресування. Роз’єднавши кювету, оцінювали якість заповнення форми та, якщо потрібно, вносили корективи. Виймали віск з нижньої частини кювети та клали на його місце пластмасове тісто. У другу частину кювети на місця заглиблень, які утворилися під тиском нашарувань бюґельного воску, ретельно, без утворення складок, клали поліарамідну сітку та знову, вже остаточно, з’єднували частини кювети. Полімеризацію та подальшу обробку проводили за загальноприйнятою методикою. Армувальний елемент розташовували в місцях найбільш імовірного виникнення злому: на верхній щелепі – це зона середнього шва, поперечних складок, у ділянках залишених природних зубів, на нижній щелепі – зона серединної лінії та ділянки залишених природних зубів.

Оскільки однією з основних причин поломів пластмасових базисів знімних протезів є пористість, яка утворюється при порушеннях режимів полімеризації, нами був запропонований спосіб оцінювання якості базисної пластмаси готового знімного зубного протеза без його руйнування (позитивне рішення про видачу патенту України на винахід на заявку №2001010615 від 12. 06. 2001). Відмінною особливістю запропонованого