Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Політекономія

Предмет: 
Економіка
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
49
Мова: 
Українська
Оцінка: 

, згідно з якою головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність). Засновник – М.Фрідмен (США).

Роль держави обмежується контролем за грошовим обігом і збалансованістю бюджету.    
ІІ - неолібералізм – теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до «вільного» саморегульованого ринку.
 
2) інституціоналізм – виник на базі історичної школи. 
Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих в розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.
 
3)кейнсіанство
   Засновник – Дж.М.Кейнс, автор всесвітньовідомої праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1928р.).
 Він обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів. Дж.М.Кейнс доводив необхідність державного регулювання економіки, він є автором теорії стимулювання сукупного попиту, яка стала основою антикризової програми американського уряду в роки першої світової кризи (Велика депресія, 30-ті роки ХХ стор.).
 
4)теорія Великого Неокласичного Синтезу
    В 40-50рр. ХХ ст. американські вчені на чолі з П. Самуелсоном   зробили спробу поєднати макроекономіку Кейнса, з    мікроекономікою неокласичної школи та інституціоналізмом. Так виникла нова універсальна економічна теорія, яка поєднувала найбільш прогресивні погляди економістів ХХ сторіччя.
Основні положення теорії ВНС:
1)економіка на рівні держави формується з множини мікроекономічних явищ;
2) економічна система ефективна, якщо вона поєднує вплив держави на ринок і економічну свободу виробників і споживачів
 
3.  Предмет і методи політекономії.
Політекономія – наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг.
Методи політекономії:
  1. наукове пізнання – метод базується на принципах діалектичного матеріалізму;
  2. загальнонаукові принципи:аналіз (розчленування цілого на окремі частини, кожну з яких вивчають окремо);синтез (зведення отриманих результатів в одне ціле);індукція – логічний висновок про явище на підставі окремих явищ;
  3. метод абстракції – коли від конкретних явищ приходять до абстрактного висновку, виключаючи з вивчення несуттєві сторони явища;
  4. поєднання логічного і історичного методів;
  5. економіко-математичний метод;
  6. статистичний метод;
  7. економічне прогнозування;
  8. суспільна практика.
 
 
Питання для контролю знань:
  1. Що означає термін «економіка»? Коли виникла економічна наука?*
  2. Що означає термін «політекономія»? Хто його запровадив?*
  3. Основні постулати і досягнення меркантилізму.**
  4. Сутність фізіократії.**
  5. Сутність та основні досягнення класичної і марксистської політекономії.**
  6. Основні досягнення маржиналістів.**
  7. Неокласична політекономія як сучасна течія економічної думки.**
  8. Кейнсіанство: принципи і досягнення.**
  9. Сутність інституціоналізму.**
  10. Теорія Великого Неокласичного Синтезу (теорія «економікс»).**
  11. Що вивчає політекономія ?*
  12. Основні методи вивчення політекономії.*
Література:
  1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. – К.: Нікацентр,2000 – ч.І,     тема 1.
  2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000 - р.1, тема 1.
  3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: Підр.: -К.:Вища школа, 1995, - тема 1.
Т.2 Суспільне виробництво
 
  1. Фактори суспільного виробництва.*
  2. Продуктивні сили і виробничі відносини.**
  3. Форми організації суспільного виробництва.*
  4. Форми суспільного продукту (самостійне вивчення).**
 
1.Фактори суспільного виробництва. 
 Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ. 
У відповідності з класичною політекономією виробництво неможливе без поєднання 3 факторів (компонентів):
  1. робоча сила;
  2. предмети праці;
  3. засоби праці.
Робоча сила – це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна продуктивна сила суспільства.
Предмети праці – це елементи природи, на які діє людина в процесі праці, піддаючи їх обробці, або – це те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє матеріальні блага.
Засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину).
Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює  єдиний речовий фактор виробництва – засоби виробництва. 
Неокласична політекономія визначає, що в основі суспільного виробництва лежить сукупність чотирьох факторів виробництва:
1)капітал – гроші та засоби виробництва;
2)земля – сільськогосподарські угіддя, які перебувають процесі активного промислового використання;
3)праця – свідома, цілеспрямована взаємодія людей з елементами природи;
4)підприємницькі здібності – здатність людини ефективно використовувати всі доступні фактори виробництва (ресурси).
Така класифікація пояснює економічний характер прибутків підприємців як організаторів процесу виробництва.
 
2. Продуктивні сили і виробничі відносини.
Продуктивні сили – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і зв'язку. 
Сукупність всіх компонентів виробництва в масштабах всієї економічної системи утворює продуктивні сили суспільства.
Процес праці є органічною єдністю трьох названих чинників, і визначальна роль в ньому належить людині.
В масштабах країни продуктивні сили включають виробничі потужності підприємств, земельні фонди, реальні запаси сировини, матеріально-технічні запаси та економічно активне населення.
Показником рівня  розвитку  продуктивних сил суспільства є досконалість і продуктивність засобів праці. Чим більшу продуктивність забезпечують засоби праці, тим вищий рівень ефективності використання ресурсів вони забезпечують. 
Виробництво носить суспільний характер, тобто воно можливе лише при поєднанні людей. Люди пов'язані між собою в своїй виробничій діяльності, тобто сам процес виробництва породжує певні суспільні процеси. 
 
Схема суспільних економічних відносин:
  • виробництво -  процес створення продукту споживання;
  • розподіл – встановлення частки учасників виробництва у виробленому продукті;
  • обмін – обмін товарами або їх купівля - продаж, тобто
Фото Капча